Соціальна відповідальність – найкращі ліки проти епідемії. У місцевості Іем це зрозуміли ще в XVII столітті. Для них цей вибір означав іще й самопожертву. Тобто жертвою могли стати власне життя та життя найближчих, пише Олександр Зінченко для "Історичної правди"

"Знаєте, ми залишали гроші на дні джерела, щоб вода могла їх відмити. Люди із сусіднього села приносили нам їжу – клали поруч із джерелом, а гроші забирали. Для дезінфекції ми додавали в питну воду оцет… жахливо! І кожний боявся підчепити заразу…"

Ці слова церковного сторожа здивували Генрі Воллама Мортона: "Мешканці маленького дербиширського села Іем дотепер згадують про Лондонську чуму, ніби це сталося минулого тижня".

У Лондоні чума 1664–1666 років знищила 100 тисяч мешканців. Загинув майже кожний четвертий. Пошесть почала захоплювати ближні й дальні околиці, допоки не дісталася місцевості Іем.

Наприкінці літа 1665 року торговець із Лондона надіслав місцевому шевцеві скриню із замовленими тканинами. Вони відсиріли в дорозі, і швець відправив помічника просушити їх. Та разом із тканиною до Іема приїхали чумні блощиці.

Усе почалося з одного-єдиного сувою з Лондона. Вітраж церкви св. Лаврентія в Іемі, Дербишир, Англія

Незабаром помічник шевця помер. Чума прийшла в Іем.

До цього чума поширювалася переважно на півдні Англії. Тепер у неї з'явився шанс розширити свої володіння на півночі.

Читайте також: У Франції через коронавірус зріс попит на роман "Чума" Альбера Камю

Безсумнівно, так воно і сталося б, якби мешканці Іема не запровадили карантин.

Вільям Момпессон був місцевим священником. Він розумів, що масова втеча людей спричинить спалах чуми по всій північній Англії.

Він спробував переконати односельців залишитися в селі й так – зупинити поширення зарази.

Іем. "Чумний коттедж" та церква св. Лаврентія. Листівка поч. ХХ ст.

У мешканців від початку був вибір: тікати, чи залишатися. Пасторова дружина Кетрін Момпессон вибрала залишитися з чоловіком. Як і більшість їхніх односельців.

Момпессон окреслив навколо Іема коло, за межі якого жоден із мешканців села не міг виходити. У межевому камінні мешканці села зробили отвори, в які вкладали змочені в оцеті гроші. Так само, як у джерелі, про яке Генрі Мортонові згадував сторож місцевої церкви.

"Джерело Момпессона" 

Торговці із сусідніх місцевостей забирали монети та залишали зерно та м'ясо. У декількох місцях були організовані сховища для продуктів харчування…

Спочатку смерть забирала по кілька життів протягом місяця. Потім – по кілька десятків. Влітку 1666 року чума зібрала страшні жнива.

Тільки в серпні від хвороби загинуло 78 мешканців – майже чверть усього населення села.

Елізабет Генкок втратила чоловіка та шістьох дітей за вісім днів. Вона обв'язала ноги дітей мотузками, щоб не торкатися тіл руками, і так тягла кожного до місця поховання в полі за селом…

Читайте також: Політичний мародер Зеленський використовує епідемію для узурпації влади – В'ятрович

Елізабет Генкок втратила чоловіка та шістьох дітей за вісім днів

Пасторова дружина Кетрін Момпессон поскаржилася одного дня, що відчуває якийсь солодкуватий запах. Пишуть, що це був симптом близької смерті. Так Момпессон зрозумів, що Чорна смерть торкнулася крилом і його родини.

1 листопада 1666 року епідемія закінчилася так само несподівано, як і почалась.

Із 344 мешканців місцевості Іем померло 267. Але чума далі не просунулася. Їхні дії зупинили просування епідемії.

Вільям Момпессон (1639 – 1709)

"Якби в нашій країні був звичай нагороджувати міста й села хрестом Вікторії, я б, не замислюючись, нагородив це невеличке село Іем – за холодну та зважену мужність, яка тут проявилася в годину страшних випробувань," – так Генрі Воллам Мортон завершує свої подорожні нотатки про Іем і події 1666 року.

Соціальна відповідальність – найкращі ліки проте епідемії. У місцевості Іем це зрозуміли ще в XVII столітті. Для них цей вибір означав іще й самопожертву. Тобто жертвою могли стати їхнє власне життя та життя найближчих.

Іем. Жалобні урочистості 1913 року

Пандемія коронавірусу – виклик значно менш драматичний, аніж той, із яким людство зіштовхнулося 355 років тому. Але соціальна відповідальність кожного знову може врятувати комусь життя.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube