Припинення роботи міського транспорту, неможливість доїхати не лише на роботу, але й до лікаря або до рідних, які потребують допомоги...

Віднедавна такі заходи проти поширення пандемії коронавірусу стали реаліями життя в Україні.

Проте більшість країн ЄС, навіть ті, що набагато більше потерпають від епідемії, не пішли на такі кроки. Їм вдалося змусити людей сидіти вдома, мінімізувавши потік транспорту – але не зупиняючи його.

Навіть Німеччина, у якій заборонили збиратися більше ніж двом особам, не стала зупиняти громадський транспорт. Деякі країни відмовляються від такого кроку, оскільки не вважають його ефективним для протистояння коронавірусу. 

Небезпека, проте необхідна

Чи є громадський транспорт небезпечним під час епідемії?

Так, зокрема, Міжнародний союз громадського транспорту (UITP) вважає його середовищем високого ризику. Причини – це і велика кількість людей у замкненому просторі з обмеженою вентиляцією, і неможливість контролю хворих на вході, і велика кількість поверхонь-переносників вірусу (квиткові автомати, поручні і дверні ручки).

Утім, як наполягають в UITP, навіть у кризові часи громадський транспорт є критично важливим для гарантування мобільності – серед іншого, для того, щоб забезпечити доступ громадян до медичних закладів. "Тому основним завданням операторів громадського транспорту має бути підтримка його роботи", – стверджує організація. 

Так само Європейська комісія у своїх методичних рекомендаціях називає сектор транспорту надзвичайно важливим для забезпечення безперервності економіки – а тому навіть під час епідемії будь-які обмеження країн повинні бути належно мотивовані і не виходити за межі необхідності. 

Отже, повністю відмовитися від транспорту неможливо. Проте як бути з ризиками? 

В UITP кажуть, що передусім працівникам сектора слід дотримуватись елементарних правил гігієни, які не один раз оголошувала Всесвітня організація охорони здоров’я: мити руки, користуватися санітайзером тощо. Крім того, вкрай важливо ретельно дезінфікувати транспорт.

В якості найжорсткішого заходу організація рекомендує скоротити (але не зупиняти повністю!) роботу громадського транспорту. Наприклад – перейти на графік вихідного дня, до якого громадяни звикли, тож він буде зрозумілим і не призведе до плутанини і незручностей для пасажирів. 

Уроки Італії

Це все рекомендації, а як усе діє на практиці?

Погляньмо на найбільш постраждалу від вірусу європейську країну, Італію. 

10 березня, встановлюючи загальнонаціональний режим карантину, прем’єр Джузеппе Конте не дав вказівку щодо змін у роботі громадського транспорту, а залишив таке право за керівниками окремих регіонів. 

Губернатор Ломбардії, епіцентру спалаху COVID-19, скористався цим правом і розпорядився скоротити кількість рухомого складу вдвічі. 

По суті, він пішов шляхом, який потім обрав Київ. І це виявилося великою помилкою. 

16 березня вранці у міланському метро зібралися натовпи людей, які у годину пік їхали на роботу.

Влада Мілана винесла з цього уроку висновки і відмовилася від цих обмежень, та навіть посилила транспорт у ранковий період.

Втім, це не означає, що карантин у Мілані взагалі не діє. Людей на вулицях міста зараз значно менше, просто досягається це іншими шляхами.

В Ломбардії діє жорстка заборона виходу із дому без нагальної потреби, і вона вже дає результати. Поліцейський патруль може зупинити кожного, вимагаючи пояснити та обґрунтувати мету виходу з дому. Достатньою причиною може бути робота (влада рекомендувала підприємствам за можливості перевести своїх співробітників в онлайн, але не всюди це можливо), поїздка до лікаря або допомога немічним родичам. 

Може здатися, що таку норму легко обійти, але насправді це не так. Поліція ретельно перевіряє, що пишуть люди у спеціальних документах про пересування. Вона може зателефонувати до роботодавця й запитати, чи справді людина працює у час карантину. Або зробити дзвінок до лікаря, щоби підтвердити запис. 

Яскравий приклад – десятки людей, яких розвернули у неділю на міланському вокзалі, бо поліція визнала причини їхньої поїздки несуттєвими.

Як наслідок, невдовзі наповнення міланського транспорту протягом дня впало на 90%. Це дозволяє поступово скорочувати частоту його руху без ризиків зменшення "соціальної дистанції" між пасажирами. Наразі частота руху міланського транспорту – на рівні 75% від звичайного, і місцеві чиновники вважають такий показник задовільним для запобігання зараженню.

У деяких італійських регіонах, як-от у П’ємонті, з маршрутів знято 80% рухомого складу – не тільки через відсутність пасажирів, а й задля захисту працівників від зараження. 

Проте міський транспорт усюди працює.

Перевізники понад усе намагаються зберегти його для тих, хто критично потребує. Більше того, у регіоні вже почали збирати дані від мерів з тим, щоби, де це необхідно, відновити деякі маршрути. Адже подекуди ізольованими виявилися лікарні у невеликих комунах, які приймають пацієнтів з COVID-19.

Скорочення роботи транспорту і їзда без пасажирів має високу ціну. На вихідних чотири регіони півночі, П’ємонт, Лігурія, Ломбардія і Венето, попросили уряд у Римі про фінансову допомогу, оскільки не в змозі покрити багатомільйонні збитки.

Окремо варто відповісти на закиди про те, що італійський карантин, мовляв, не дає результату. Стверджувати це немає підстав, адже від початку карантину минуло менше двох тижнів, і нинішня рекордна смертність є результатом зараження до того, як були запроваджені обмеження. 

А у неділю нарешті з’явилися перші ознаки карантинного ефекту: вибухове зростання почало спадати.

Зберегти "соціальну дистанцію"

Схожий до італійського підхід обрали багато країн Європи. 

Серед них – Франція, де заклики до громадян залишатися вдома дозволили транспортним операторам поступово скорочувати рухомий склад. 

Наприклад, у найбільш населеному регіоні Іль-де-Франс довкола Парижа влада спершу відмовилась від ідеї скорочення вдвічі трафіку приміської залізничної мережі Transilie, щоб не перевантажувати міську паризьку залізницю та уникнути небезпечних скупчень. Але пасажиропотік суттєво впав, і вже в кінці тижня на цьому напрямку їздили лише 35% потягів. 

Аналогічна ситуація у Парижі, де компанія RATR, що управляє громадським транспортом, спершу практично не вносила корективів до своїх графіків. Проте за кілька днів жорсткого карантину попит серед пасажирів упав настільки, що зараз у Парижі їздить лише кожен другий трамвай і потяг метро. Автобуси курсують на рівні 70% від звичайного.

Аналогічні процеси – і в іспанській столиці. Завдяки діючій забороні на вихід з дому без життєво важливих потреб пасажиропотік у Мадриді впав на 90%. Втім, лише із 24 березня столичний метрополітен скоротить вечірній час своєї роботи на півтори години – щоби потяги не їздили порожніми. 

Не бачить приводів поки що повністю зупиняти транспорт Британія. Найсуттєвіші обмеження стосуються Лондона, де вірус поширюється швидше, ніж в інших регіонах.

Наприкінці минулого тижня влада розпорядилась закрити 40 станцій із 270 та нічну лінію метрополітену. Автобусні маршрути також скорочені. 

За словами британського прем’єра Бориса Джонсона, пасажирів у транспорті кількох районів центрального Лондона поменшало наполовину. Хоча не все так безпроблемно. У деяких районах скупчення людей і досі значні, тож влада не виключає там суттєвих обмежень. 

А з понеділка 22 березня Британія вирішила також скоротити залізничні перевезення по всій країні. Це – відповідь на зменшення пасажирського попиту на 70%. 

Ще кілька коротких, але показових прикладів з інших країн. 

Австрійська державна залізниця, попри падіння пасажиропотоку на 70%, планує працювати в обмеженому режимі, але гарантувати важливе сполучення, особливо в мегаполісах та навколо них. 

Схожа ситуація у Румунії – скорочення кількості потягів метро у Бухаресті на 20% відбулося лише після трикратного скорочення пасажиропотоку.

А от в Ірландії, де попит на всі види транспорту впав на 75%, національне управління транспорту хоче підтримувати послуги на існуючому рівні, оскільки вважає, що їх обмеження не дозволяє підтримувати соціальну дистанцію. 

Деякі країни намагаються адміністративно встановити нові норми соціальної дистанції у транспорті. Так, у Бельгії запроваджено вимогу дотримуватись мінімальної відстані 1,5 метра між пасажирами і займати тільки одне пасажирське сидіння з двох. 

А от у Таллінні у відповідь на епідемію влада скасувала плату за проїзд, щоби у пасажирів не було приводу контактувати з водієм, купуючи квитки (досі транспорт у естонській столиці був безкоштовний лише для місцевих). 

Але де-факто громадський транспорт став безкоштовним у багатьох містах у різних країнах – через призупинення роботи контролерів пасажирам дозволили тимчасово не використовувати валідатори. 

Разом із Україною

Проте є незначна кількість тих, хто зважився на блокування транспорту. Але і тут є певні відмінності. 

Наприклад, Словенія свій громадський транспорт закрила ще 16 березня. 

Цей крок влада пояснювала ризиком стрімкого зараження. На момент оголошення заборони у країні було зафіксовано 181 випадок зараження коронавірусом та одна смерть – чимало для країни із населенням трохи більше 2 млн.

Читайте також: Режим НС в Києві: з'явилася карта спецмаршрутів громадського транспорту

"Ми намагаємось зменшити поширення коронавірусної інфекції і обмежуємо контакти більшої групи людей у всіх районах… Ці укази необхідні, оскільки ми близькі до сценарію, який бачимо в сусідній Італії", – пояснив міністр охорони здоров’я Томаз Гантар. 

Втім, населення словенської столиці складає менше 280 тис. осіб – за таких розмірів міста складно говорити про те, що транспортна заборона паралізувала життя у країні. 

Ба більше, передбачаючи, що без громадського транспорту громадяни пересядуть на власні авто, влада закликала міста скасувати плату за паркування. Два найбільші міста країни, Любляна і Марібор, вже дослухались до цього заклику. 

Тому єдиною країною, де дії влади були схожими на українські, виявилася Хорватія.

З 22 березня на місяць зупинив роботу весь громадський транспорт Хорватії, включно з автобусами, залізницею, трамваями і фунікулерами. Для працівників держслужби та інших ключових секторів хорватські муніципалітети організували спецрейси.

Читайте також: Вооруженные иностранцы отобрали у киевлянина 3 миллиона гривен. ФОТО. ВИДЕО​​​​​​​

Своє рішення пояснюють тим, що не всі дотримуються раніше впроваджених вимог карантину – в такій ситуації транспортна "блокада" залишається ледь не останнім засобом змусити людей залишатися вдома. 

На Балканах є також кілька держав за межами ЄС, що запровадили жорсткі обмеження громадського транспорту навіть у містах – це Сербія, Албанія, Чорногорія. Єдина держава за межами регіону, що зважилася на майже повну заборону – це Україна.

Причини того, що європейські держави не зважуються на цей крок, добре зрозумілі. 

Транспортна блокада здатна завдати непоправного удару по економіці. 

Вона не може тривати довго.

Крім того, сама по собі – без належного відстеження хворих, їх ізоляції, відстеження контактів та масового тестування – блокада стає марною. Рано чи пізно обмеження доведеться зняти, і якщо вірус залишатиметься непідконтрольним, нового витка епідемії не уникнути. 

Повну версію статті читайте на ЄвроПравді

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube