Вся ця історія зі знищенням бюджету на культурні інституції – це така софт-версія 1920–1930-х років. Тоді починали зі знищення митців, а закінчили знищенням мільйонів інших людей. Бо суспільство без культури стає мовчазним і німим – воно просто не може про себе говорити, а тому його страждань і радостей ніхто не помітить.

Читайте також: Зелена біда атакує: під загрозою – українське кіно

Я не можу позбутися враження, що це дуже вагома частина плану реваншистів і їхніх кремлівських друзів. Бо як же так, думають вони, українська культура насмілилася існувати! Ще й така класна виявилася. І музика, і кіно, і театр, і література. Звідки воно все взялося? Треба негайно знищити, негайно! Типу – як же ми провтикали.

Читайте також: Українська культура повертається у стан хронічного недофінансування і без надії таки сподівання – письменник

І не треба говорити, що "зараз є нагальніші речі". Це все демагогія. Забрати в суспільства культуру – це все одно, що вирізати в людини обличчя, відтяти язика та зробити лоботомію. Чи буде це повноцінне життя?

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube