У Швеції вже 3,5 тисячі інфікованих коронавірусом та понад 100 смертей від коронавірусної хвороби. Чому ж тоді немає карантину?

Про це у блозі для видання "ВВС News Україна" розповідає українка за походженням, а нині – мешканка Гетеборга, Лілія Макашова.

Надвечір одного з робочих днів я прочитала, що Швеція впроваджує нові обмеження для кафе та ресторанів – обслуговування лише столів з "достатньою" дистанцією між ними. Якщо не погоджуються – закриття. Оце так радикальне обмеження, подумаєте ви.

Але насправді доступні місця, де люди обідають у Швеції, – це завжди формат їдальні, тобто черга і таця або ж взагалі лише take away. Офіціанти і читання меню – атрибути ресторанів, до яких на бізнес-ланчі не ходять.

Оскільки офіційного карантину в країні немає, а мій інтернет вдома не витягує жодної відеоконференції, я іноді приходжу готуватися до своїх семінарів до міської бібліотеки, будівлі, яка є чудовим прикладом скандинавської архітектури, а її кафе – місцем, де завжди можна було смачно та недорого поїсти.

Читайте також: Як це в Британії: чи справді країна відмовилася від карантину

Прийшовши туди знову, я була впевнена: єдине, що вони мені там запропонують, буде кава з собою. Але ні, нічого не змінилося – столи стоять так само близько, їжа на місці. Єдина новинка – оголошення на столі перед касиром з прохання тримати дистанцію у черзі та дезінфектор для рук.

Добре, подумала я тоді і почала придивлятися до людей навколо. Більшість з них такі як я – студенти, які з початком онлайн-навчання приходять сюди робити групові завдання. Онлайн онлайном, але робота в групах – це наріжний камінь шведської освіти і його ніхто не скасовував.

Інша ж група людей – пенсіонери, які так само як і раніше приходять сюди спілкуватися, читати газети та грати в шахи. Ті, кого стало тут насправді менше, – це батьки з немовлятами, і лише через це тепер в бібліотеці де-не-де, але все ж таки можна знайти вільний стіл.

Полювання за туалетним папером

Псевдокарантин у Швеції може зробити її для когось країною контрастів. Бари, кафе та ресторани працюють, і людей там не дуже поменшало, але університети – на карантині. Спортзали, басейни і СПА не закриті, але в автобусах перші двері не відчиняються і за півтора метра до водія все відгороджене попереджувальною стрічкою.

Я теж, як і люди в інших країнах, кілька тижнів тому полювала на туалетний папір. Знайшла з третьої спроби і забрала передостанній пакунок. Але це було кілька тижнів тому, а зараз полиці з туалетним папером в магазинах знову повні, а попередню паніку, викликали новини з Британії.

Хоча кишеньковий антисептик, наприклад, купити складно: в багатьох аптеках він закінчився, а у ті, які досі ще щось мають, продають по одному в руки.

Загалом шведи, можливо, завдяки своєму спокійному темпераменту, досить гарно переносять таку ліберальну форму карантину. Працювати вдома, що, до речі, не є вимогою, а тільки опцією, – для багатьох з них це просто можливість провести час з родиною та дітьми.

Без рожевих окулярів

При цьому не варто думати, що шведська влада годує місцевих рожевими розповідями на кшталт "який там вірус".

Швеція, на відміну від України і багатьох інших країн, була однією з небагатьох, яка мала власного державного епідеміолога весь цей час.

Якщо коротко, позиція уряду така: ми контролюємо ситуацію і статистично ми виглядаємо добре, навіть на тлі країн зі справжнім карантином; на цю мить ситуація не настільки погана, як ми очікували, медичні заклади готові до спалаху; спортзали не закриті, тому що для більшості людей спорт – це спосіб залишатися здоровим і жити за графіком; бари та ресторани поки що працюють, бо ми не хочемо жорсткого падіння економіки; ми очікуємо спалаху вірусу і потім запровадимо нові обмеження.

Досить чесно та прямолінійно, чи не так?

Що ж до офіційної статистики, то першою інфікованою тут виявилася жінка, яка саме приїхала з Уханя, її ізолювали ще 31 січня, а даних, що вона когось заразила, немає. Більше інфікованих у Швеції стало вже після спалаху в Італії.

До речі, Швеція – одна з країн-лідерів у світі за кількістю протестованих на коронавірус. Наразі відомо про майже 3,5 тисячі інфікованих та 102 летальні випадки.

Показник чотиризначні та тризначні. Чому ж тоді немає карантину, запитаєте ви. У Швеції довіра до уряду і традиція не панікувати розвинуті на досить високому рівні, і це справді працює. А тримати дистанцію і не підходити ближче, ніж на метр, це взагалі частина ДНК шведів.

За іронією долі, шведи, а особливо мешканці Гетеборга, де я і живу, бачили сонце, можливо, всього лише кілька днів за всю зиму по три години на день максимум. Ішов дощ, а на вулиці не можна було йти по прямій, бо вітер просто зносив.

Читайте також: Масові закупівлі туалетного паперу – наслідок інформаційної епідемії

І тепер весь березень сонце майже щодня і стабільно не менше +7. Ніхто не може заборонити шведу після зими вийти погрітися на сонечку. Я думаю, що якщо закриються кафе, вони тоді просто сидітимуть на вулиці, заплющивши очі від сонця і попиваючи свою каву з термоса.

"Це поки що працює"

Проте, як і ситуація з туалетним папером, новини з Європи все ж впливають на спосіб життя шведів. Багато з них, навіть якщо дуже хочуть зустрітися з друзями, тепер нададуть перевагу не бару, а зустрічі вдома у невеликій компанії. Це можна побачити по набагато більших чергах у Systembolget (це шведський державний алкогольний монополіст), де люди купують алкоголь додому.

Не дуже гучна нині Andralanggatan (вулиця з барами та ресторанами у Гетеборзі) о сьомій вечора виглядає дуже дивно і нетипово порожньо, а у закладах зараз можна проштовхнутися навіть у вечір п'ятниці – нереалістична ситуація за нормальних умов у Гетеборзі.

Шведський принцип, який тут популярний у багатьох галузях – це індивідуалізм. Це значить, що навіть якщо ультимативних вимог від уряду не надходить, рішення приймаються на особистому рівні. І знову ж таки, це працює.

Мене, наприклад, запросили на дві великі вечірки до дня народження цього тижня, але їх скасували через пандемію. Кілька моїх знайомих самоізолювалися ще до кризи з туалетним папером, бо знають, що вони – у групі ризику. Ще кілька не поїдуть на Великдень зустрітися з родиною, бо не хочуть ризикувати здоров'ям старших.

Навіть без жорстких заходів люди слухають рекомендації, читають сайт місцевого МОЗу і приймають власні виважені рішення. Це теж поки що працює.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube