Книжки цього огляду добре читати саме зараз, коли тривожні думки та події стають буденним явищем. Натомість пригоди героїв цих книжок, які вже мають досвід виживання у різних складних умовах – від репресій 1930-х до Майдану і АТО – зможуть допомогти пережити сьогоднішній важкий період.

1. Світлана Талан. "Де живе свобода". "Родя затамував подих, коли у клас зайшла вчителька математики Віталія Максимівна, – починається цей роман про "заборонене" кохання. – Здавалося, що дихання сперло і щось перекрило горлянку, не даючи навіть дихнути".

А ще на початку здається, що кохання, яке спалахнуло між героями роману, приречене, адже це вчителька та учень – що тепер люди скажуть? Утім, чужа думка не спиняє почуттів, натомість осуд ближніх штовхає на божевілля – втечу до зони відчуження, де якщо й існує вигаданий рай, але дозиметр у ньому грає не останню роль. Тож як воно, жити подалі від людей, які свого часу втекли з цього раю через радіацію? Родинне щастя і горе, пошуки виходу і правди життя.

"– Ми можемо бути настільки вільними, наскільки собі це дозволимо, – каже наостанок героїня коханому, що йде до АТО. – Свобода… Вона в душі, всередині нас, коханий. Треба лише прислухатися до себе, зрозуміти, що особиста свобода залежить від стану душі людини. Вільними можна бути всюди, не лише там, де немає людей. Уся особиста свобода живе у нас самих, – сказала Віталія, і в її очах Родіон уперше за останні місяці побачив живий вогник. – Я чекатиму тебе, Родю, але обіцяй, що повернешся живим, – попросила Віталія".

Читайте також: Життя під час епідемії: добірка книжок, які спонукають до роздумів

2. Владимир Арсенієвич. "У трюмі". За цю книжку – найвідоміший сербський роман про війну на території колишньої Юґославії – її автора у 90-х роках називали голосом свого покоління. Тож мова у цьому культовому тексті про молодь того часу, яка слухала західну музику, бавилася наркотиками і хотіла жити безтурботне життя, але на її долю випала війна.

За сюжетом, над головним героєм нависає загроза мобілізації до армії, його дружина вагітна й істерична, друзі йдуть на фронт, помирають або емігрують, країна котиться в прірву, але, як це не парадоксально, життя продовжується, і в ньому є місце не тільки для страждань, а й для гумору, любові і надії.

"Я цим, зрозуміла річ, пишався, але водночас зі збільшенням її живота усе більше боявся тієї таємничої дитини, – зауважує майбутній батько. – Уявляв собі її безпорадною, потім вірною, згодом лояльною, опісля байдужою, і врешті – відверто бунтівничою, рішучою втекти від мене. А може, тоді, коли в ньому зародиться бунт, я буду без задньої думки хропіти кожного пополудня, а син буде мене ненавидіти, як я ненавидів свого батька, транслюючи ту свою ненависть через тонку стіну, що розділяє наші кімнати, і поволі цим мене вбиваючи".

3. Ґузель Яхіна. "Діти мої". Цей роман про 1920-30-ті роки ґрунтується на основі реальних подій в часі винищення поволзьких німців за часів правління Сталіна. Це розповідь на межі магічного реалізму й сюру, де буденність переплетено з казкою, а реальність із вигадкою. Головний герой – російський німець, учитель в колонії – мешкає на хуторі спершу з дружиною, а потім з самою лише дочкою і пише чарівні казки, які чудесним і трагічним чином втілюються в реальність.

Громадянська війна, колективізація, продрозкладка, голод та інші жахи обходять його стороною, і всі ці події ми бачимо його очима. Утім, на його долю теж випадає чимало випробувань, нерозуміння ближніми, страх за дитину, гнітюча самотність. Подальший арешт і залишок життя в епілозі – теж не дуже вкладалися в оспівану офіціозом модель "вільного життя" у "великій сім’ї народів".

4. Сергій Гридін. "Дорослі зненацька". "Сліди образи, певно, залишились – дізнаємося ми про героя цієї книжки, якого кинув батько, – але мама у всіх розмовах завжди відгукувалась про нього цілком позитивно, і завдяки цьому якоїсь неприязні до нього в Тимофія не було. Навпаки, іноді з'являвся легкий щем, з яким хотілося притиснутись до міцного чоловічого плеча і розповісти свої важливі історії. Тоді він приходив до мами і підставляв: свою вихрасту голову піді м'яку руку. Але було це давно, коли хлопець ще був маленьким".

Читайте також: Українська виконавиця Jerry Heil представила іронічну карантинну пісню

Утім, вже з чотирнадцяти років наш герой працює, розвозячи піцу. Платили мало, зате шістнадцятилітнім він вже звик бути самостійним. Попри те що інколи хлопцеві бракує тата, який пішов від них з мамою, коли той був ще маленький, він намагається не закидати школу і знайти якийсь підробіток.

Все змінюється, коли хлопець вперше закохується і втрачає голову. Тепер і йому, і його коханій – п’ятнадцятилітній красуні – доводиться дуже швидко подорослішати і стати відповідальними за нове життя.

Віолетта Фіалка. "Кохання ангела". На початку цього епічного роману його героїня не думає про кохання. "А що такого є у мене? – міркує вона, не знаючи, які вікопомні події чекають на неї у рідному Києві. – Чим я можу привернути увагу? Струнку талію, вже й забула, коли втратила, і целюліт, якого всі так бояться, огорнув з усіх боків. Хоча в мене ще є моя гордість довге русяве волосся, і компліменти про великі красиві очі й довгі вії ще іноді отримую. А ще, кажуть, гарна посмішка, з ямочками на щоках".

Утім, долі судилося так, щоби і героїня, і її суджений йшли на Майдан, щоб проявити свою любов до Батьківщини, а знайшли ще одну любов – на все життя. Їхній роман розгортався на тлі Революції Гідності: вони творили історію своєї держави, а заодно й історію кохання одне до одного. Вони обоє були готові на самопожертву заради світлого майбутнього України і майбутнього їхньої пари.

Тож це драматична історія, яка описує подробиці подій в Україні 2013-2014 років разом з подіями радянського періоду, і водночас – історія кохання, бо розкриває глибину почуттів двох патріотів – столичної дівчини та хлопця з Донбасу.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube