"Україні потрібні ті, у кого є бачення, розуміння, мрії і воля, незважаючи на опір критиків, скиглення і всенародний скепсис перетворити ці мрії в реальність". Цей висновок у дописі політтехнолога Сергей Гайдай – вірно сформульований ідеалістичний запит суспільства.

Висновок досить очевидний. Америку тут нам шановний пан політтехнолог не відкрив.

Проблема ж у тому, чи є в Україні внутрішній потенціал для адекватної відповіді на цей екзистенційний виклик/запит.

Адже ніщо поки не скасувало істини, що політика – це "мистецтво можливого", у т.ч. "можливого" в Україні. А що, насправді, взагалі «можливе» в Україні?

Читайте також: Семен Глузман: Украина сегодня стоит на краю пропасти

Звісно, життя покаже... Але ж це наше життя, кожного з нас і ми самі його вибудовуємо, в межах суспільно та історично "можливого".

Ось тільки ці "межі", будучи в значній мірі об’єктивними та історично обумовленими, насправді є гнучкими і залежать від нашого розуму, духу і волі. Кожного з нас.

І нашоі солідарності та спільних дій з розриву і розширення цих меж до того, що здавалося б неможливим.

Читайте також: Коли йдеться про існування та добробут України, любов чи ненависть до Зеленського ні до чого

Єднаймося брати і сестри, адже мрія про український прорив до гідного майбутнього і кращого "місця під сонцем" у цьому світі насправді здійсненна.

Нашим розумом, серцями і руками. Нашою волею, потом і кров’ю.

І поки ми живі, мрія жива і ніщо не втрачено. Її реалізація – в наших головах та руках...

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube