Попри карантин, політичне життя продовжується, попередні виклики ніхто не скасовував, а довгострокова перспектива стає все важливішою, пише Марія Красненко в блозі для НВ.

Не так давно, трішки більше ніж пів року тому, ми обговорювали план дій уряду технократів. Тепер маємо новий уряд, обговорити та прокомунікувати який нам частково завадило впровадження карантинних заходів, спричинених пандемією COVID-19. Попри це, політичне життя продовжується, попередні виклики ніхто не скасовував, а довгострокова перспектива стає все важливішою. Саме тому плани уряду викликають ще більше питань, в тому числі щодо тимчасово окупованих територій – Донбасу, Криму та міста Севастополя, територій поблизу лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщених осіб.

Йдеться про оприлюднений на сайті Верховної Ради проєкт постанови про Програму діяльності Кабінету Міністрів України. Саме цей документ передбачає напрямки, цілі та задачі уряду.

Цього разу ми не побачили презентацію у форматі окремого сайту чи будь-яку іншу широку публічну комунікацію плану. Можна сказати, що час вимагає іншого – дій, а не обговорень, однак хочеться нагадати (і не лише щодо програми), що будь-які тимчасові заходи мають забезпечувати можливість реалізації наших прав. Питання лише у форматі. Ми ж навчились працювати з дому та проводити робочі зідзвони?

Читайте також: Війна і підготовка нового відведення військ. Хто і кого розводить?

Але повернемось до програми, що розрахована на термін повноважень нового Кабміну, тобто на 4,5 роки. На жаль, уявлення щодо того, як ми будемо жити у 2025-му, він в повному обсязі не дає.

Що не так з новим планом дій уряду? Як зазначено у новому проєкті програми – світ змінюється. Країни стоять на порозі глобальних перетворень. А ефективна відповідь на ці виклики дасть Україні новий поштовх до сталого розвитку. Щоправда, що передбачає цей сталий розвиток, однозначно не сказано.

Текст програми переважно є політичною декларацією, а не засадничим, покроковим документом роботи уряду. Мова ж йде не лише про пандемію, світову економічну кризу, яка на нас очікує, а ще й про локальний, український контекст – наявний збройний конфлікт, часткова окупація, масове внутрішнє переміщення, корупція, децентралізація та інші виклики у кожній зі сфер.

На жаль, програма не містить чітко сформованих цілей, заходів з необхідним фінансуванням, та, головне, індикаторів досягнення та їх виконавців. У порівнянні з попередньою програмою, ми не бачимо цілей і планів кожного з міністерств, що і спричиняє виключення або лиш часткове охоплення окремих напрямків. Саме такою є ситуація щодо окупованих територій та переселенців.

Що буде з Донбасом та Кримом? З хорошого – захист територіальної цілісності та суверенітету України та безпечна реінтеграція тимчасово окупованих територій України передбачено серед того, що "ми маємо забезпечити". З поганого – продовження цьому більше не має, окрім як у форматі протидії інформаційній агресії. Пробачте, але цього недостатньо для розуміння напрямків руху, особливо з урахуванням існування окремого міністерства та профільного віцепрем'єр-міністра. Адже громадянам потрібно не лише дивитись новини. Йдеться про суттєві та довгострокові процеси, які ми знову відкладаємо.

Читайте також: Єрмака рятують за рахунок Донбасу

Як щодо переселенців? Питання внутрішньо переміщених осіб, яких, я нагадаю, близько 1,5 мільйона, розкрито в цілому так само, як і з окупованими територіями та їх мешканцями. Основна частина – соціальна підтримка. 442 гривні адресної допомоги на покриття витрат з проживання – це добре, але що далі? Чи забезпечуємо ми повне включення в громади? Чи готуємо і реалізовуємо житлові програми? Чи змінюємо дискримінаційні підходи в отриманні соціальних виплат і пенсії? А що ми робимо з адміністративними послугами? А з працевлаштуванням? А з освітою?

І таких питань багато. Однак, який напрямок в цілому? Відповідей у мене наразі не має.

Чи достатньо такої стратегії? Мені б хотілось, аби принцип "нікого не залишити осторонь", про який згадується в плані дій уряду, був не лише рядком в документі. Виходячи з тексту, я не скажу нічого нового і надзвичайного крім того, що такий документ не є достатнім. Будучи депутатом, я б за нього не проголосувала. Тому перше, що слід зробити – це окреслити ключові пріоритети центральних органів влади з визначенням процесів, які будуть продовжені, переглянуті, а також, які ресурси наявні в сьогоднішніх умовах, і що є індикаторами досягнення тої чи іншої цілі. Друге – це визначити питання подолання негативних наслідків конфлікту, забезпечення відновлення територій, що постраждали, включаючи заходи з реінтеграції тимчасово окупованих територій України як окремих повноцінних елементів програми діяльності уряду.

Саме ці процеси суттєво впливають на всі інші в нашій державі. Та дочекаймось, що скажуть депутати під час розгляду програми. А також реакції суспільства, яка, я впевнена, не забариться.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube