До чого може привести зустріч керівників дипломатичних відомств, яка запланована на 30 квітня у звичному вже на час карантину "віртуальному" форматі? Відповідь на це запитання є дуже простою – ні до чого, пише для "Еспресо" Віталій Портников

Не важко помітити, що після зустрічі в Парижі ніяких реальних зрушень у питаннях врегулювання ситуації на Донбасі не проглядається, загальмувалися навіть обміни, які до останнього часу були головним політичним козирем президента Володимира Зеленського. Міняють дуже небагато людей, серед них майже немає військових. Питання про звільнення активістів у Криму взагалі зависло.

Читайте також: Обмін нагадав про карантинну анексію ОРДЛО – Портников

І дивуватися цьому не слід. Путін ставиться до українських полонених і в’язнів як до заручників. Й обмінює їх тоді, коли йому потрібно звільнити якусь конкретну людину або групу людей. Наприклад, Цемаха, щоб не було ніяких свідчень у Гаазі. Або беркутівців – аби показати, що Кремль не залишить у біді тих, хто стріляє у своїх співвітчизників. Якщо Україні нікого віддавати – то й обміни не потрібні.

І врегулювання на Донбасі не є потрібним. Навпаки, Кремль скористався ситуацією для того, щоб повністю перекрити лінію розмежування, перетворити її на справжній кордон, позбавити українців, що живуть під окупацією, можливості відвідувати вільну частину країни.

Це і є реальне свідчення російських намірів. А "прогресу" в російському розумінні можна досягти тільки тоді, коли сторони виходять на класичний "договорняк", як це було в історії з "консультативною радою" Єрмака й Козака. Тільки для цього "договорняка" потрібно, щоб поруч не було західних посередників.

Читайте також: Загарбники активно вдаються до перевіреного засобу агресії, анексії та окупації

Тоді навіщо перемовини міністрів? Про це чітко сказав президент Росії Володимир Путін у розмові з федеральною канцлеркою Анґелою Меркель. Російська сторона хоче знову спробувати натиснути на Київ, змусити Зеленського прописати в Конституції особливий статус окупованих територій. Але не для того, щоб їх віддати, зовсім ні. А для того, щоб підвищити градус дестабілізації в нашій країні на тлі пандемії та економічної кризи.

Путін продовжує йти до своєї мети – знищення України – навіть в умовах можливого краху самої Росії. Якою є мета Зеленського в цій ситуації, невідомо навіть самому Зеленському.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouT