Світлина – Dronarium Україна

Факт залишається фактом: в країні досі немає єдиного системного плану дій з попередження, локалізації та ліквідації пожеж та їх наслідків, пише Леся Василенко в блозі для НВ.

За останні 25 років у Чорнобильській зоні сталася 1631 пожежа. За останні три тижні згоріло щонайменше 20 тисяч гектарів зони відчуження. Це майже у 20 разів більше, ніж лісів по всій країні за весь минулий рік! З такими темпами за 10 років з 240 тис. гектарів Чорнобиля не лишиться нічого: ні недоторканного державного заповідника, ні закинутих міст та сіл, ні станції.

Це не залякування і не жарти. Просто песимістичний сценарій розвитку подій, який стане реальністю, якщо уряд терміново не змінить стратегію. Ні, не так: якщо в уряді найближчими тижнями не з’явиться стратегія попередження та боротьби з пожежами.

Насправді, великі лісові пожежі – вже давно звичайне щорічне явище для України. Сотні тисяч гектарів лісів та інших об'єктів природно-заповідного фонду за останні роки перетворились на згарища.

Можна (і треба) довго аналізувати причини: зміна клімату, недбало кинутий недопалок, гаряче літо, тепла зима, навмисний підпал. Але факт залишається фактом: в країні досі немає єдиного системного плану дій з попередження, локалізації та ліквідації пожеж та їх наслідків.

Читайте також: Україна в огні: катастрофу поборюють не так завдяки, як усупереч діям влади

Уточню: ефективного та реалістичного, уніфікованого плану немає. Якісь інструкції, що і як робити, коли горить, звісно ж, є. І пожежники в цих рамках працюють, роблячи все можливе в заданих надважких умовах.

А плану мала б передувати комплексна стратегія. А от створення такої стратегії – це місяці роботи: аудит проблеми, оцінка ризиків, ресурсів і потреб, розробка алгоритмів і міжвідомчої координації та ще багато чого. За 25 років можна було скласти з півсотні стратегій, якщо на розробку одного документу відводилось би навіть пів року, та ще з сотню планів.

Тим часом т. в. о. міністра енергетики та захисту довкілля Ольга Богуславець заявила, що найближчими тижнями (!) міністерство презентує план дій на випадок пожеж на території зони відчуження. Що можна написати за кілька тижнів? Хіба що порожню декларацію, подібну до програми Кабінету міністрів України на 9 сторінок великим шрифтом. Хоча, можливо, це стандарт нового уряду?

До слова: у розпал чорнобильських пожеж уряд забрав 256 млн грн видатків на управління зоною відчуження і практично всі гроші (434 млн грн) на здійснення природоохоронних заходів. За таких умов з пожежами справлятися нелегко, а ще й коли є розуміння, що перспективи невтішні.

Ситуація сьогодні: хто що гасить і за який кошт?

Державне агентство з управління зоною відчуження (ДАЗВ) займається інфраструктурою зони, видає дозволи на відвідування, оцінює радіаційну обстановку, моніторить стан довкілля. У ДАЗВі є свої лісгоспи і на їх території дислокується кілька пожежних бригад. Саме їхніми ресурсами перші спалахи пожеж і були локалізовані.

Коли запалало, Агентству виділили близько 35 млн грн. Ці гроші здебільшого підуть на витратні матеріали для чорнобильських лісгоспів: пальне, захисні костюми, ремонт машин. Якщо пожежі триватимуть, за кілька місяців цих грошей не стане – їх витратять до копійки.

Державна служба з надзвичайних ситуацій (ДСНС) безпосередньо ліквідує осередки пожеж. За словами командира одного з підрозділів ДСНС, щодня на боротьбу з вогнем у Чорнобильській зоні ДСНС витрачає близько 1,5 млн грн. Для цього додатково уряд виділив 45 млн грн з резервного фонду. До робіт з гасіння залучили понад тисячу людей.

Розмір і масштаб збитків: що ми втратили?

Про загальний об'єм випаленої території я вже згадала – це 20 тисяч гектарів. Хоча, на перший погляд, площа згарища виглядає значно більшою. При спілкуванні місцеві лісники оцінювали масштаб пожеж у 60 тисяч гектарів.

Скільки коштувала ліквідація пожеж стане відомо лише після того, як останні осередки тління будуть погашені та всі сили ДСНС – виведені з зони. Цей рахунок буде виставляти ДСНС.

А далі потрібно буде розбиратись зі збитками та шкодою, завданими природно-заповідному фонду, об'єктам інфраструктури, тваринному і рослинному світу в межах зони. Це все має обрахувати ДАЗВ.

Звісно, все це окремо від суми, необхідної на відновлення територій. Скажімо, вже можна припустити, що половина спаленої території – тобто близько 10 тисяч гектарів – потребуватиме суцільних санітарних рубок. Це тягне на окремий бюджет.

Ще не обрахована шкода, завдана природно-заповідному фонду – її складно буде оцінити. Втрачені екосистеми, зникаючі види рослин і тварин. Обрахунком займаються тільки єгері Державного агентства з управління зоною відчуження, але у них замало ресурсу і немає механізму оцінки. Тому повний масштаб втрат тваринного і рослинного світу ми, напевно, ніколи не дізнаємось.

Втрати туристичної галузі – це окрема тема.

Враховуючи весь цей далеко не повний перелік втрат, чи не дешевше було б попередити горіння? Чого нам бракує, аби пожежі у таких масштабах більше ніколи не повторювались?

І тут я повертаюсь до стратегії та плану, правильного розподілу ресурсів, грамотного управління територіями ну і, звісно, грошей. Але є і першочергові завдання, які виконувати треба вже, щоб не запалало знову.

Діяти треба вже

В першу чергу, Кабінет Міністрів має невідкладно переглянути бюджет на природоохоронні заходи в зоні відчуження. Вже немає сенсу повертати ті 256 млн грн, які Кабмін забрав з її розвитку. ДАЗВ елементарно не встигне їх витратити за їх первинним призначенням. Зараз критично важливо виділити гроші на:

– відновлення природно-заповідного фонду;

– заходів протипожежної безпеки;

– закупівлі техніки зв’язку – дронів, датчиків та рацій, за допомогою яких одразу передаватиметься інформація у разі лиха;

– налагодження інфраструктури.

Читайте також: Подорожі Україною. Пандемія та пожежі збили літак під назвою "чорнобильський туризм" на моменті його зльоту

Відновлення доріг і мостів – завдання № 1. Якщо цього не зробити, пожежники просто не зможуть дістатись до наступної чорнобильської пожежі. Хіба заїжджатимуть через Білорусь.

Для розуміння: мости через річку Уж біля колишнього села Черевач та через лісову річку біля колишнього села Залісся – єдиний спосіб потрапити в зону відчуження з території України. Вони майже зруйновані, останній капітальний ремонт був у далекому 1987-му. На те, щоб відновити ці мости, потрібно 14 місяців і 56 млн гривень. З цьогорічного бюджету вистачить близько 25 млн грн.

Треба ще врахувати і особливий статус радіаційно-екологічного біосферного заповідника, який не дозволяє робити протипожежні розриви, суцільні санітарні рубки, прибирати сухостій та захаращеність, які починають горіти в першу чергу. Власне через це понад 30 років у зоні не проводилася обробка і корегування посадки лісосмуг, які є базовими кроками протипожежної безпеки в лісах.

Якщо не почати терміново прочищати ліси та упорядковувати територію, вже в серпні масштабні пожежі можуть повторитись.

Попередити це – не надскладне завдання, і грошей треба не так багато. Набагато більше потрібно здорового глузду і стратегічного бачення.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube