Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба

Кілька слів щодо ситуації, яку Володимир Зеленський допустив із Грузією.

От що каже Зеленський: "Пан Саакашвілі є громадянином України, з українським паспортом, і я є президентом України, який призначив його головою Виконкому ради реформ при президентові України, ось і все".

А ось це каже Дмитро Кулеба: "Якщо ж із боку наших грузинських партнерів будуть якісь різкі кроки, що ж, переживемо, а потім відновлюватимемо все втрачене".

Є ще слова Давида Арахамії: "Дуже дивно бачити, коли на суверенне рішення нашої країни невелика країна поруч, яка значно менша, так реагує..." і "Якщо в нас будуть проблеми дипломатичні, то у Грузії вони будуть сильніші, ніж у нас. Це ж не США..." тощо.

Читайте також: Виконавчий комітет реформ: якщо Зеленський стомився від штилю й хоче шторму – він його матиме

Якщо Зеленський і Кулеба ще якось причісують думку, то Арахамія – це, звичайно, беззаперечний чемпіон із відвертості цієї групи товаришів.

Всі вже, здається, обговорили ці фрази, як і саме призначення Саакашвілі – скандальне та беззмістовне.

Але муляє мені ця ситуація. Бо за цими формальними і по суті цинічними фразами криється якась глибока внутрішня непорядність.

Цю непорядність важко пояснити одним реченням. Вона полягає в кількох дуже специфічних, тонких, хоч і не надто складних речах.

Грузія – це більше, ніж просто стратегічна партнерка України. Це – така сама мішень Кремля, як і ми. Звичайно, Тбілісі не може втручатися в наші внутрішні справи. Але вони й не втручаються. Це ми демонструємо, що нам байдуже щодо їхніх судових рішень і законної державної позиції.

Читайте також: "Слуги" забезпечують повернення проросійських наративів у політичний порядок денний – нардепка

У фразі "ми переживемо" я, по-перше, чую навмисну іронію. А, по-друге, відголос інших фраз із тієї ж корорти, як "какая разница". Так іще любить говорити російська "дипломатія".

У солідарності народів на міжнародній арені є завжди дещо більше, ніж формальна буква чи норма. Солідарність передбачає близькість духу. Це означає, що ти тричі подумаєш, чи приймати рішення, яке може виявитися болючим для союзника.

Непорядність у зовнішніх справах – це також ознака формального ставлення до принципів і цінностей. Можна казати правильні слова й гасла. Але всі ці слова не варті одного іспиту – дотримання чесних, рівних й однакових правил із великими й малими партнерами, із тими, від кого ти можеш залежати, й із тими, хто залежить від тебе.

Ці поняття навряд чи зрозуміє нинішня влада.

Але сподіваюся, що хтось у Грузії почує моє особисте вибачення.

Все так не буде.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube