Зараз скажу дуже єретичну річ і я розумію, що у мене полетять гнилі помідори, проте саме ця думка кидається мені в очі у дискусії щодо онлайн-причастя.

Багато з критиків онлайн-причастя розвивають логіку цього прецеденту до того, що потім усі таїнства можна перевести у онлайн і тоді люди взагалі перестануть ходити до храмів. В принципі вони праві – логіка онлайн-причастя саме до цього і веде. Звичайно, можна стверджувати, що це на період карантину, а потім повернутися до звичайного життя. Але може статися так, що ця практика лишиться.

Але мені от що впадає в очі. Все ведеться до того, що люди взагалі перестануть ходити до храму. Саме у такому формулюванні виходить, що відвідини храму сприймаються апріорі більшістю, як аболютне благо.

Читайте також: Церкви в Україні та карантин. Окрему позицію зайняли в Московському патріархаті – письменник

Ми навіть над цим не задумуємося. Але чому це сприймається апріорі благом? Христос не заповідував нам відвідувати храми. Навпаки "Бог, що створив світ і все, що в ньому, бувши Господом неба й землі, проживає не в храмах, рукою збудованих (Дн. 17:24)".

Напевно тому, що там відбуваються таїнство євхаристії. Але якщо вона буде онлайн, то що тоді в храмі такого важливого для християнина? Намоленість? Я вважаю, що це не православна категорія, оскільки передбачає якусь акумуляцію молитви і перетворює це на рівень енергетики (не плутати з несотвореними енергіями) і здається не дуже відповідає православному вченню.

Читайте також: Чи можуть виселити із лавр України Московський патріархат за порушення карантину?

Що ж тоді? Свічка? Ікона? Мощі? Записка? Так, це благочестиві традиції, але не більше. Це не ядро православ'я та християнства загалом. Принаймні того, що заповідував Ісус Христос та того, чому вчать догмати церкви.

Насправді, я не маю на меті заперечити необхідність відвідин храму. Річ у тім, що пандемія ковіду змушує розмірковувати над фундаментом православної віри. І простих відповідей не варто чекати.

Все, тепер можете кидати помідори.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube