MENU

Китай нарешті починає отримувати те, на що заслуговує

2070 0

Безхребетність має межі. Це те, що Китай доводить своїм незмінно тонкошкурим і претензійним ставленням до зовнішнього світу, пише для "Тижня" Едвард Лукас

Найсвіжіший приклад: фурор навколо листа послів Європейського Союзу в Пекіні. Вони хотіли відзначити 45-ту річницю дипломатичних відносин із Китаєм, закликавши до тіснішої співпраці. Офіційний лист опублікували в англомовній газеті Комуністичної партії Китаю China Daily, і він був би лиш приміткою у великій, давнішній історії про спроби демократичних країн удавати, наче в них дружні й нормальні відносини з тоталітарною ворожою державою.

Натомість лист потрапив у центр скандалу. В останню хвилину китайська влада наполягла вилучити речення, де автори наважилися згадати "спалах коронавірусу в Китаї та його подальше поширення в усьому світі протягом останніх трьох місяців". Посол ЄС у Пекіні швидко погодився на виправлення – і навіть не порадився з колегами. Це розлютило міністерства закордонних справ по всій Європі, і навіть Брюссель зробив рідкісний крок – публічно засудив дії свого представника.

Читайте також: Часу обмаль, давати відсіч Китаєві треба вже зараз

Ця буря в дипломатичній склянці води засвідчує не тільки необізнаність деяких чиновників ЄС, а й нову важливу тенденцію. Що більше Китай цькує зовнішній світ, то більше провокує реакції. Серед країн, що їх обурило цензурування посольського листа, були не тільки завжди ворожі Швеція та Литва, а й обережні важковаговики: Франція, Німеччина та – хай як дивно – Італія. Остання, що зазнала сильного удару від пандемії, потрапила в епіцентр масштабної кампанії Китаю з поширення впливу вкупі з пропагандистським штормом – мовляв, традиційні західні союзники покинули Італію напризволяще.

Зазіхання китайських лідерів помітні також за їхнім одержимим бажанням нав’язати свою "політику одного Китаю" Гонконгові й Тайваню. Зовнішній світ аж ніяк не прагне влізати через ці території у сварку з континентальним режимом; більшість місцевих просто хочуть спокійно жити, радше ніж перейматися геополітикою. Проте зухвалі порушення угоди "одна країна, дві системи" щодо управління колишньою британською колонією спричинили опір на внутрішньому рівні та страх на зовнішньому. Злісна риторика китайців (нещодавно продемократичних протестувальників у Гонконгу назвали "вірусом, який треба знищити") не тільки не допомогла позбутися опору і страху, а й звела нанівець будь-які шанси схилити в найближчому майбутньому Тайвань до возз’єднання.

Ба більше, інші країни посилюють підтримку Тайваню. Канада й Австралія, зокрема, об’єднують зусилля, аби повернути Тайваневі статус спостерігача у Всесвітній асамблеї охорони здоров’я. Острівну китайську демократію вилучили з асамблеї 2016 року через тиск комуністичного режиму Пекіна, що вважає Тайвань повстанською провінцією та вимагає від зовнішнього світу ставитися до неї як до парії. Нідерландська торгово-інвестиційна місія у столиці Тайваню нещодавно скоротила свою назву до "Нідерландський офіс у Тайбеї", підкресливши ширший, політичний мандат. Режим у Пекіні міг не зважати на цю дрібну, символічну зміну. Ніхто й не завважив би. Натомість китайці зробили розлючену скаргу, подбавши про належний розголос, і пригрозили припинити медичне постачання.

Читайте також: Два уроки від Сі Цзіньпіна: cхоже, Захід нарешті прокинувся

Зловживання роблять ці погрози менш імовірними. Австралія знехтувала попередженнями про торговельні санкції й, навпаки, посилює підтримку незалежного міжнародного розслідування витоків коронавірусної інфекції. Американські сенатори зреагували на тиск Китаю проти Австралії суворим листом підтримки від двох партій, підписаним "У солідарність". Німеччина поскаржилася, що Китай вимагав публічних висловлень удячності за надання медичної допомоги. У Польщі китайська влада вдалася до такого ж тиску на президента країни Анджея Дуду. Такий владний, нав’язливий підхід не спонукає країни кланятися Китаєві, а породжує спротив, витоки інформації та поновлену рішучість.

Країни по всьому світу тепер хвилюються щодо вразливості ланцюгів постачання, що надто залежать від Китаю. У Великій Британії на тлі невпинних хвилювань про рішення дозволити китайському телекомунікаційному гігантові Huawei брати участь у запуску мобільної мережі наступного покоління 5G налаштовані вороже торі запровадили Групу дослідження Китаю (China Research Group), покликану переглянути сприйняття відносин із режимом у Пекіні.

Найбільше відсіч дають Сполучені Штати, що нині відверто звинувачують владу Китаю в пандемії. Досьє (яке нібито складено за результатами розслідування розвідувального альянсу Five Eyes), що стало відомим австралійській газеті, звинувачує комуністичну владу в навмисному приховуванні фактів, що було "атакою на міжнародну прозорість". Нині дві третини американців не довіряють Китаю. Дехто хоче судитися й отримати компенсацію. Розглядається варіант запровадження обмежень на придбання американських компаній китайцями та навчання китайських студентів.

Ось такі несприятливі результати нової дипломатії "воїнів-вовків" (так звали страхітливого персонажа в китайському бойовику). Проте Захід і досі реагує тактовно й нескоординовано. Президент Трамп зневажає союзників замість шукати з ними порозуміння. Інші країни Заходу, особливо в Європі, засліплені антиамериканізмом. Тим часом Китай передусім і сподівається на розкол серед нас.

Підписуйся на сторінки UAINFO у FacebookTwitter і YouTube

Едвард ЛУКАС


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі



Правила коментування ! »  
Комментарии для сайта Cackle

Новини