MENU

Довга дорога в Уругвай. Історія однієї еміграції

511 0


Чеслав Страшевич

Днями я розпочав розповідь про надзвичайно цікавого польського письменника Чеслава Страшевича. Сьогодні хочу продовжити її та розказати читачам про його довгу дорогу до еміграції в Латинську Америку, пише для "Дня" Андрій Любка

Чеслав Страшевич прийшов на світ 16 жовтня 1904 року в Білостоці в родині Тадеуша й Марії, виріс у будинку біля костелу св. Роха. Мав сестру Гелену та брата Януша. Коли почалася Перша світова війна, майбутній письменник разом із матір’ю виїхав углиб Росії, побував і на український землях – у Києві, Білій Церкві, Криму. Під час своєї першої вимушеної еміграції – у десятирічному віці! – написав свій перший текст, оповідання "Під бомбами": про те, як бомбардування знищили його рідний дім у Білостоці.

В 1918 році він разом із матір’ю повертається до Польщі й оселяється у Варшаві, де жила більшість його родини. Навчався в Державній гімназії ім. Станіслава Сташиця. Під час польсько-більшовицької війни – у віці шістнадцяти років – записався добровольцем до 2 полку оборони Варшави, воював і був нагороджений Відзнакою Жертовних.

1923 року Чеслав вступає на польську філологію Варшавського університету, але не витримує там довго й переводиться на філософію. Батько письменника на той час працював суддею Верховного суду, родина була заможною, тому Чеслав ще у студентські роки багато подорожував – Іспанія, Греція, Італія, Франція, Туреччина, Марокко, Туніс. Мандруючи, багато писав (вірші, описи своїх подорожей, оповідання), експериментував із формою, захоплювався експресіонізмом. Як письменник дебютував 1928 року на сторінках літературного журналу "Kwadryga"; перша книжка Страшевича – роман "Wystawa bogów" ("Виставка богів") ‒ побачила світ в 1933-му й була схвально прийнята критикою.

Читайте також: Доля письменника: він міг спокійно пересидіти війну за океаном, але не зробив цього

1935-го літератор почав співпрацювати зі щотижневиком "Prosto z mostu", друкував там оповідання; наступного року видав збірку оповідань "Gromy z jasnego nieba" ("Громи з ясного неба"), а ще за рік – роман "Przeklęta Wenecja" ("Проклята Венеція"). У своїй творчості того періоду з позиції гуманіста багато уваги приділяв мандрам, екзотичним країнам, а також досвіду багатокультурності, національному й расовому різноманіттю. Попри те, що бачив чимало країн і континентів, Страшевич завжди визнавав, що перший досвід мультикультурності – національної, мовної, релігійної – отримав у дитинстві, у світі пограниччя, що вирував навколо Білостока.

Важливою віхою життя та творчої кар’єри Страшевича став початок співпраці з суспільно-політичним часописом "Політика", де він відповідав за рубрику культури. Редактором видання був Єжи Ґєдройць, постать, що стала ключовою у Страшевичевім житті. На сторінках часопису письменник друкував публіцистичні тексти й літературні рецензії, вступав у полеміки й висловлював свої естетичні переконання. В 1939-му опублікував роман "Litość" ("Жалість"), героєм якого став німецький науковець, одурманений нацистською пропагандою. Критика з ентузіазмом відреагувала на цей роман, завдяки ньому Страшевич здобув реноме серйозного літератора. За деякими даними, через висловлений у романі різко критичний погляд на нацизм і фашизм гестапо внесло ім’я письменника в "чорний список".

Власне кажучи, це завдяки Ґєдройцеві обоє письменників – Страшевич і Ґомбрович – потрапили на палубу лайнера "Хоробрий" і розділили спільну 17-ту каюту. Редактор прилаштував їх як кореспондентів, що мали висвітлювати поїздку. Зокрема Страшевич в Аргентині та Бразилії хотів назбирати матеріали для роману про польських заробітчан (економічних мігрантів) у Південній Америці.

Співробітник Інституту літературознавчих досліджень Польської академії наук Павел Бем у своїй статті "Найлюдяніший із наших письменників" наводить цитату з аргентинської газети, що писала про прибуття лайнера "Хоробрий":

"Чеслав Страшевич прямує з офіційним візитом у Бразилію, але хоче скористатися можливістю й познайомитися з нашою країною; він збирається провести тут стільки часу, скільки зможе, однак на довший термін, вірогідно, залишитися не вдасться. (…) автор численних романів, зокрема "Громи з ясного неба", "Жалість" і "Проклята Венеція", а також романів на народні теми, Страшевич є визначним представником варшавського ПЕН-клубу. Вітол (sic!) Ґомбрович – сучасний гуморист, що володіє значним культурним світоглядом. Його недавня книжечка, названа "Фердидурке", мала гучний успіх".

Читайте також: Овідій свого часу: Стемповський заслужив, аби його читали українською мовою

Як бачимо, навіть закордонна преса ставилася тоді до Страшевича як до серйозного письменника, відводячи Ґомбровичеві другорядну роль. Війна, що почалася якраз у ті дні, змінила цю ситуацію кардинальним чином.

Вітольд Ґомбрович вирішує залишитися за океаном, а пізніше у своїх творах навіть висміює патріотичних поляків, які постановляють повернутися в Європу й битися за батьківщину. Тобто насміхається й зі Страшевича, який не гаючи часу, на товарному кораблі добирається до Франції, де в Коеткідан вступає до польських військових формувань, які збирає генерал Сікорський. Після капітуляції Франції через Швейцарію й Італію добирається до Великої Британії, де береться за вишкіл молодих вояків.

За іронією долі, що, мабуть, врятувала йому життя, Страшевич, який так відважно вирушив на війну, повоювати так і не встиг, бо під час маневрів на полігоні в Шотландії зазнає травми, потрапивши під танк, тож його відправляють на лікування й визнають непридатним до військової служби. Не маючи змоги використати свої м’язи, письменник кидає в бій свій талант і мозок: приступає до праці на радіостанції "Świt", що мовила на окуповану Польщу. Виконує різні функції: диктора, репортера, редактора; особливо активно радіостанція працює під час Варшавського повстання 1944 року.

Наприкінці війни МЗС польського еміграційного уряду в Лондоні відсилає Страшевича в Уругвай, де в Монтевідео письменник мав взяти на себе роботу прес-аташе посольства. Проте прибувши на місце, літератор виявив, що МЗС комуністичної Польщі вже призначило на цю посаду іншу особу. Війна закінчилася, Польща була окупованою совєтською армією, тож – не маючи куди повертатися – Чеслав Страшевич вирішив залишитися в Уругваї.

Продовження – наступного тижня.

Підписуйся на сторінки UAINFO у FacebookTwitter і YouTube

Андрій ЛЮБКА


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі



Правила коментування ! »  
Комментарии для сайта Cackle

Новини