MENU

Донська Україна надихала російського борця із самодержавством. Нині вона лишається тільки в його творах

913 1


Ріка Дон на Східній Слобожанщині. Воронежчина, Острогозький район

Відомий російський борець проти самодержавства, ідеолог так званого декабристського руху в Росії Кіндрат Рилєєв для підняття в народі революційного духу створював історичні пісні, в яких, на прикладах героїв минувшини, намагався показати своїм сучасникам, як треба боротися за свої права та свободу. І для цього прикладу Рилєєв бере найбільше історію України, і навіть свої історичні пісні називає "думами", саме так, як називалися українські народні історичні пісні

Про це для "Радіо Свободи" пише Ігор Роздобудько, повідомляє UAINFO.org.

Рилєєв створив такі "думи", як "Олег Віщий", "Ольга при могилі Ігоря", "Святослав", "Святополк", "Володимир Святий", "Рогнеда", "Боян", "Мстислав Удалий", "Богдан Хмельницький", пише поеми "Войнаровський", "Мазепа", "Наливайко".


Портрет російського поета й революціонера-декабриста Кіндрата Рилєєва (1795–1826), який був прихильником ідеї національного визволення України

У поемі "Войнаровський", що присвячена племінникові Івана Мазепи, Рилєєв схвально висловлюється про боротьбу українських козаків проти Петра І, називаючи її боротьбою за "свободу людини" та її "вільні права" проти "важкого ярма самовладдя". А уривок із поеми "Наливайко" взагалі став хрестоматійним, у радянські роки його напам’ять вивчали у школі:

Известно мне: погибель ждет
Того, кто первый восстает
На утеснителей народа, –
Судьба меня уж обрекла.
Но где, скажи, когда была
Без жертв искуплена свобода?
Погибну я за край родной, –
Я это чувствую, я знаю...
И радостно, отец святой,
Свой жребий я благословляю!

Де ж росіянин Рилєєв зміг так просякнутися українським волелюбним духом? Виявляється, що на Східній Слобожанщині, тобто території сучасної Воронезької області Росії, яка колись була територією Острогозького слобідського козацького полку.


Мапа слобідських українських полків 1764 року в межах сучасного російсько-українського кордону, який позначений білим кольором. Зараз більша територія Острогозького полку перебуває у складі Росії

1818 року Рилєєв одружився з Наталею Тевяшовою, яка належала до роду острогозьких полковників Тевяшових, що керували Острогозьким полком 61 рік (в 1704–1765 роках). Петро І наставив в український полк росіянина Івана Тевяшова, аби той приборкав урядові українських козаків, а далі полкова влада в Острогозьку передавалася у спадок, синові й онукові того Івана, аж доти, доки Катерина ІІ зліквідувала козацький устрій на Слобожанщині.

Читайте також: Підросійська Вороніжчина – батьківщина нашого видатного історика, який довів українськість Русі

Але росіяни Тевяшови дуже швидко українізувалися, останній острогозький полковник Степан Тевяшов навіть став близьким другом Григорія Сковороди, і видатний український філософ неодноразово пішки мандрував до Острогозька, аби зустрітися зі Степаном і його сином Володимиром Тевяшовим.


Степан Тевяшов – останній острогозький полковник, друг Григорія Сковороди

Перебуваючи в Острогозьку, Сковорода вів довгі бесіди зі своїми друзями. І деякі зі своїх філософських творів Сковорода присвятив саме Тевяшовим – "Ікону Алківіадську" і переклад діалогу Цицерона "Про старість" Степанові Тевяшову, "Кільце" й "Алфавіт, чи Буквар світу" – Володимирові. Світла пам’ять про видатного українського філософа зберігалася в родині Тевяшових довго після смерті Сковороди.


Мандрівний український філософ Григорій Сковорода

Ось до цього роду Тевяшових належала і дружина Рилєєва. Він після одруження багато часу живе на Острогожщині в маєтку Тевяшових і мабуть тут так сильно переймається українським духом. Мабуть якусь могутню силу мала ця земля, що змогла зробити щирими українцями і полковників Тевяшових, і поета Рилєєва.

А ще дивно, що Рилєєв називав ці острогозькі землі, що розташовані на берегах російського Дону – Україною!

Так, у листі до Фадея Булгарина від 20 червня 1821 року він повідомляє з Острогозька: "Ось уже три тижні, як я бенкетую в Україні: п’ю донські вина та об’їдаюся стерлядями".


Воронежчина, Острогозький район


Ріка Дон на Східній Слобожанщині. Воронежчина, Острогозький район

Коли ж друг Рилєєва Косовський у своєму віршованому листі до поета пише про те, що Рилєєву треба, певно, залишитися на Слобожанщині на довший термін, аби набратися ще більше демократичного натхнення для своїх майбутніх творів, Рилєєв відповідає йому поетичним зверненням "До Косовського (У відповідь на вірші, в яких він радив мені назавжди залишитись в Україні)".

Читайте також: Єдність із утраченими землями: над головним майданом України височіє герб стародубського полковника

Рилєєв пише у цьому зверненні про те, що революційна боротьба проти імперського деспотизму не залишає йому можливості залишитися в "земному раю" на Слобожанщині. Завершує він цей вірш так:

Итак, простите вы:
Краса благой природы,
Цветущие сады,
И пышные плоды,
И Дона тихи воды,
И мир души моей,
И кров уединенный,
И тишина полей
Страны благословенной.

І як тут не згадати рядки українського гімну, де також згадується славна ріка Дон! Колись і на її берегах жили українці.


Текст українського гімну


Ріка Дон на Східній Слобожанщині. Воронежчина

Згідно з першим загальноросійським переписом 1897 року, 90,3% населення Острогозького повіту розмовляло українською мовою!


Населення Воронезької губернії згідно з переписом 1897 року

Але все це – у минулому. Нема більше донської України. Вже в 1989 році в Острогозькому районі налічилося лише 1,3% українців, а зараз – і того менше. Залишилася донська Україна тільки у творах Рилєєва.

Але і його доля склалася трагічно. Взявши участь у повстанні на Сенатській площі 14 грудня 1825 року, Рилєєв був арештований і засуджений на смертну кару.


Семен Левенков. "Декабристи". На передньому плані зображений Кіндрат Рилєєв

"Отче, помоліться за наші грішні душі, не забудьте моєї дружини і благословіть дочку", – сказав він священникові на ешафоті. Мотуз на шибениці не витримав й обірвався. Рилєєва було наказано скарати повторно. Кажуть, що останніми його словами були: "Нещасна країна, де вони навіть не знають, як тебе повісити". Земне життя поета скінчилося 25 червня 1826 року, і було йому призначено долею лише 30 років.

Підписуйся на сторінки UAINFO у FacebookTwitter і YouTube

Ігор РОЗДОБУДЬКО


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі



Правила коментування ! »  
Комментарии для сайта Cackle

Новини