І ось актуальне питання: що робити «Голосу» далі, куди і як рухатись?

Ключова проблема – лідерство. «Голос» фактично створювався як національно-демократичний проект нового покоління (покоління двох незавершених революцій) і в той же час як авторський проект Вакарчука. Рейтинг «Голосу» вирішальним чином базувався на рейтингу Славка. Втрата Славком політичної популярності болісно вдарила і по рейтингу «Голоса».

Насправді, «Голос» втратив свого лідера з його рейтингом ще раніше – це почалося ще минулого року: і відхід Славка від лідерства в партії і фракції, і падіння його особистого рейтингу разом з рейтингом партії. Але позитив в тому, що «Голос» почав одужувати від рейтингової залежності від Вакарчука.

Читайте також: Вакарчук – соловей, який поламався: так буває, коли вплутуєшся у "не свою війну"

Останні рейтинги «Голосу» вище, ніж особисті рейтинги Вакарчука, і трохи вище, чим рейтингові показники, які були півроку тому, або на початку поточного року. Тому «Голосу» не варто шукати нового одноосібного лідера. Його просто не має в природі. Експерименти з Кірою Рудик, яка копіює стилістику «Нацкорпусу», виглядають дуже сумнівно. Єдиний вихід для «Голосу» – колективне лідерство.

Другий вихід – чітка ідеологічна ідентичність. Півроку тому «Голос» перетворився на бліду тінь партії Порошенка і почав втрачати своїх виборців. Радикалізація «Голосу», перетворення його в якусь революційну партію – це теж хибний шлях, інша крайність.

Читайте також: Це сталося знову! Вакарчук складає повноваження народного депутата. ВІДЕО

Треба зберігати націонал-демократичну і ліберальну ідентичність, але із прагненням до змін і з демонстрацією готовності брати на себе відповідальність і критикою старих еліт. І безумовно потрібна організаційна спроможність. Доля партії буде вирішуватись на місцевих виборах.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube