До двоетапної авторизації на доступ до електронної адреси, або соцмереж ми вже звикли, а от законопроект про національний референдум в частині винесення питання про зміну територій викликав шквал домислів.

Безпека є важливою, тому багаторівнева верифікація не лише захистить ваше листування, а і допоможе мінімізувати помилку уряду, президента, парламенту щодо ратифікації міжнародної угоди, адже, її потрібно легалізувати не лише на рівні влади, а і народу. Натомість, виник шквал питань, чи не буде закон про національний референдум використаний з метою ратифікації нових Мінських протоколів, або недобросовісних домовленостей між владою і Кремлем.

Чи не відчуваєте ви логічної невідповідності в цих питаннях, адже, якщо ратифікувати щось можна без референдуму, то монобільшість, за умов одностайного запаморочення могла б легалізувати будь-що. Натомість, своє слово має право сказати народ. На жаль, не так багато апелюючих прочитало далі 3 статті законопроекту про національний референдум і практично ніхто не звернувся до тексту закону про міжнародні договори, або Конституції. Тому не помітив, що ініціює референдум щодо зміни територій України виключно парламент, для чого потрібно зібрати 226 голосів ЗА. В статті ж 18 говориться, що “Всеукраїнський референдум щодо зміни території України – це форма прийняття громадянами України, які мають право голосу, рішення щодо затвердження прийнятого Верховною Радою України закону про ратифікацію міжнародного договору про зміну території України».

Читайте також: Сазонов: Хотели референдум? Получите

Фантазії окремих депутатів про те, що за цим предметом можна переглядати межі областей, або інші внутрішні питання – не тримається до купи. Закон про міжнародні договори, що стосуються територій, говорить, що вони укладаються президентом, або за його дорученням від імені України міністерствами, виконавчими органами влади: політичні, мирні, територіальні і такі, що стосуються державних кордонів, розмежування виключної (морської) економічної зони і континентального шельфу.

Ратифікація міжнародних договорів України здійснюється шляхом прийняття закону про ратифікацію, невід'ємною частиною якого є текст міжнародного договору. В той же час, Конституція визначає, що «виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України”.

Читайте також: Очень важно, что теперь решения референдума будут вступать в силу автоматически, и их не нужно будет утверждать какому-либо органу власти – политолог

В чому загадка та протиріччя? Чи не здається вам, що політики повинні бути більш послідовними? Якраз в частині ратифікації міжнародних угод щодо зміни територій, референдум і надає нам більше гарантій, що будь-яка влада будь-якої політичної каденції не зможе без рішення народу ратифікувати угоди проти територіальної цілісності, адже, народ буде її верифіковувати, або сказати, що це рішення прийнято без нас, бо не було закону про референдум. Якщо ж народ буде проти, то вона не вступить в силу, а якщо йому буде байдуже, то також, бо з явкою нижче 50% референдум не відбудеться.

Крім того, цей пункт стосується на лише РФ, а і частково нашого досвіду з Румунією (конфліктна територія та острів Зміїний). Справу в міжнародному суді України програла у 2009 році. Інший приклад, обмін територіями з Молдовою у 2011 році, коли депутати "віддали" Молдові частину нашої території в обмін на згоду Кишинева передати в управління Дністровську гідроакумуляційну електростанцію.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube