Побачить світ найбільш скандальна книжка останніх місяців “The Room Where it Happened” («Кімната, в якій це трапилось») Джона Болтона, колишнього радника Дональда Трампа. В цій книжці, уривки з якої вже почала публікувати англомовна преса і про яку Болтон розповідає у своїх численних інтерв’ю, є дуже цікаві хоча і вкрай невтішні характеристики чинного американського президента.

Втім, якщо читати їх в українському перекладі і поза загальним контекстом, може скластись враження, що Болтон характеризує не Трампа, а українських президентів. Наприклад такий пасаж: чинна влада «не має ані цілісного світогляду, ані стратегічного бачення, ані філософського підґрунтя. Тому рішення часто ухвалюються безладно, що створює загрозу для країни, особливо в сфері національної безпеки». В команді Трампа «бракує послідовності та стратегічності, тому рішення, ухвалене сьогодні, може бути переглянуто вже завтра». Чим не короткий опис ЗЕ-влади?

Втім Болтон бачить у Трампа і інший бік: невміння відокремити національні інтереси від своїх власних. «Він не бачить відмінності між національними інтересами США та інтересами Дональда Трампа. Виникає плутанина між національними інтересами та його особистими інтересами, що дуже небезпечно». А це вже яскрава характеристика попередника Зеленського Петра Порошенка.

Читайте також: Дональд Трамп обвинил Барака Обаму в госизмене

Тобто, якщо вірити Болтону, на чолі найпотужнішої держави світу стоїть такий собі Зелешенко, який увібрав у себе найгірші риси двох своїх українських візаві, правління яких в Україні припало на його каденцію. Але Болтон йде далі і ставить руба питання, що сьогодні вкрай актуальне для українців, які не втратили здатність критично мислити і не плутають любов до України з присягою на вірність тому чи тому політику.

Попри нищівну критику Трампа, Болтон заявив, що він також не підтримуватиме на виборах його конкурента Джона Байдена. Він буквально сказав, що прийдешні вибори Президента США для нього «вибір між двома неприйнятними альтернативами». І ця інтелектуальна сміливість ветерана-республіканця є прикладом для багатьох українців, штучно загнаних в трилему Порошенко-Зеленський-Медведчук. Коли емоція підказує мобілізуватись на підтримку «свого сучого сина» лише тому, що він свій.

Читайте також: Три скандальные книги, которые потрясли Америку

Ті хто вірить в демократію мають відкинути цю хибну трилему. Бо демократія – це не про правильний вибір і навіть не про вибір кращого чи меншого з двох зол. Демократія – це про право на помилку, про право пробувати знову і знову, падати і підводитись, вчитись на власних помилках і виправляти їх. Демократія це про вихід за межі дилеми фарисейство чи некомпетентність, трайбалізм чи порожнеча, націонал-автократ чи ліберал-імпотент. Це про віру, що безпорадне правління Зеленського не привід скиглити «Повернись, Порошенко!».

Читайте також: Як покоління Z Трампа затролило

І тут я цілковито солідарізуюсь з Джоном Болтоном. Брак видимої альтернативи чинному та колишнім не означає, що цієї альтернативи немає в принципі. Можливо, найкраще що зробив Зеленський для України від часу походу в українську політику, це довів, що альтернатива є завжди. Біль та розчарування сьогодення не привід ідеалізації минулого. Навпаки, це причина для більш активного пошуку кращого майбутнього.

І питання наразі тільки в тому, хто переконає Україну, що між Порошенком і Медведчуком далеко не один вихід, на якому написано Зеленський.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube