Справа ж не в тренері похилого віку, який, як один відомий російсько-італійський шоу-мен, якого чомусь називають журналістом і який за гроші стравить лобами кого хочеш, а спраглі видовищ громадяни із гарбузами на плечах будуть це ковтати й ковтати, так ось, і кучерявий шоу-мен і сивий тренер, обидва поважного віку, щось невловимо втрачаючи, намотують й намотують кола, погоджуючись на менші й менші гроші, поки не опиняться чи не зупиняться в якійсь точці X.

Мені вони нецікаві.

Один - тому що я просто гидую такими телеметодами.

А другий - бо він назавжди для будь-якого українця буде пов‘язаним із командою, яка в 2004 році за...ла вийти на поле в Києві в своїх рідних помаранчевих футболках, бо якраз в 2004 році помаранчевий колір був ну дуже в моді. Він, може, й не мав до цього відношення, але ця спаяність вчинку - назавжди.

І ще, коли В.Лобановського включили в дуже елітний список найкращих тренерів світу, цей сивий тренер, який намотує кола довкола щедрих українських спортивних функціонерів, зневажливо висловився з цього приводу. Мовляв, теж мені, великий тренер, якось так.

Я просто на якомусь, не знаю, внутрішньому відчутті терпіти не можу команду, яку очолював сивий тренер. Бо я вважаю їх штучним утворенням.

Хай вони будуть мільйон разів успішні, для мене завжди ця команда буде ворожою. В спортивному, звичайно, сенсі. Майже.

Читайте також: Ультрас Динамо: Призначення Луческу – це плювок в очі усім вболівальникам команди

Хай за них будуть вболівати мільйони українців, це ж їхній вибір, на здоров’я.

А моя команда завжди буде моєю командою, хай хоч який ігровий позорняк вона часом не демонструватиме.

Я далеко не супервболівальник, на стадіон не ходжу, вдома дивлюся не всі матчі, так, звичайно, якісь значимі - дивлюся.

Коли хлопці говорять емоційно про футбол, умовно відходжу в бік, бо вони - професійні вболівальники, а я - явний дилетант.

Але для мене це просто якась частина того Києва, який я справді люблю. Це - не просто команда людей, спорт чи емоції. Це - явище. Рідне.

І мені дуже дивно, що людям, які роками були так тісно пов‘язані із цим клубом, зі мною взагалі не порівняти, сьогодні взагалі не соромно.

Читайте також: Мирча Луческу – главный тренер ФК "Динамо" Киев

Вони, напевно, потирають долоні від хорошого настрою і хорошого вибору. На їхній смак.

Вірність, традиції, світогляд, свій на все життя клуб, командний патріотизм, спортивна гідність - хоч і не хотіла це казати, але знову виліз модний зараз тренд 'какаяразница‘.

У великому футболі свої правила, великі гроші, дивні дії та події - це ж зрозуміло, ніхто й сперечається, особливо такі дилетанти, як я.

Але сьогодні мені противно й соромно.

Ніби продали Володимирську гірку під торговельно-розважальний центр...

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube