Кандидатура першого президента України розглядається на заміну Леоніду Кучмі, який покинув ТКГ. Про це заявив президент Зеленський.

Як відомо, Леонід Кучма покинув переговорний процес у рамках Тристоронньої контактної групи. На думку експертів, причиною такого рішення другого президента країни могли стати як невдоволення поступками, на які йде влада стосовно ОРДЛО і небажання освячувати ці поступки своїм іменем, так і стан здоров’я. Нагадаємо, багатьох здивувало, що Леоніда Даниловича не було у Верховній Раді 16 липня під час святкового засідання до 30-ї річниці проголошення Декларації про державний суверенітет.

У пошуках заміни Кучмі президент Зеленський, за його словами, схиляється до двох кандидатур: віце-прем’єра – міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Олексія Резнікова і першого президента України Леоніда Кравчука. Глава держави додав, що згадані люди будуть у ТКГ у будь-якому випадку – "радниками, керівниками напрямків або ж керівником групи в цілому". І поскаржився: дуже складно знайти людину, яка зможе представляти Україну у Мінську, яка "може домінувати за столом переговорів, яка може не зрадити Україні у складні моменти...  яка не права і не ліва, а центрист. Людина, яку поважають, як на Сході, так і на Заході".

Якщо до кандидатури Резнікова питань нема, він на своїй посаді і так займається проблематикою окупованих територій, то фігура Кравчука виглядає досить неоднозначно. І справа не у поважному віці цього політика, а у його зв’язках. Точніше, у давніх і міцних стосунках із кумом Путіна Віктором Медведчуком. Який, у разі включення Кравчука до складу ТКГ, може повернутися до переговорного процесу, від якого його відлучили. Якщо не прямо, то опосередковано.

Читайте також: Перспектива мира на Донбассе зависит от российской власти, которая этого мира пока не хочет

Відомо, що Зеленський ставиться до першого президента з пієтетом, дослухається до його порад. Утім, одна справа – повага до першого президента як історичної постаті, інша – включення його до такої надважливої місії, як переговори в Мінську. 

Леонід Макарович відомий своєю політичною багатовекторністю. В його посткомуністичній політичній біографії було багаторічне депутатство у фракції СДПУ (о), лояльній до курсу президента Леоніда Кучми; під час президентських виборів 2004 року він підтримував Віктора Януковича, а коли той вибори програв, Кравчук на парламентські вибори 2006 року повів "Опозиційний блок "Не так", до списку якого увійшли Віктор Медведчук, Юрій Бойко, Нестор Шуфрич, Григорій Суркіс. Ця політсила виступала проти євроатлантичної інтеграції України і за тісні зв’язки з Росією. Починаючи з 2009 року, Кравчук активно співпрацював з Юлією Тимошенко, в якості її довіреної особи підтримував об’єднання зусиль Тимошенко і Януковича після президентських виборів.

За президентства Януковича Леонід Макарович входив до складу Конституційної асамблеї, створеної 17 травня 2012 року. А коли на вулицях столиці вирував Євромайдан, Кравчук виступив з ініціативою загальнонаціонального круглого столу, який Янукович підтримав. Після перемоги Майдану і втечі Януковича Леонід Макарович підтримав Порошенка і його мирний план по Донбасу. А на президентських виборах 2019-го року знову агітував за Тимошенко.

Читайте також: Кучма виходить з переговорної групи щодо врегулювання ситуації на Донбасі

Кравчук роздає коментарі російським пропагандистським каналам, зокрема, у лютому минулого року розповідав росіянам про необхідність перегляду українського закону про декомунізацію у зв’язку з не одностайним ставленням громадян. Взагалі-то за останні роки цей політик зробив багато скандальних заяв. Наприклад, восени 2019-го в інтерв’ю Bihus.info пояснив: українці у 1991 році насправді думали, що Україна буде незалежною, але з Росією. А вже в лютому цього року в ефірі телеканалу NewsOne, який входить до пулу так званих "каналів Медведчука", потенційний голова української делегації в Мінську підтримав ідею продажу води до анексованого Криму. Мовляв, оскільки Росія закріпила статус півострова в своєму законодавстві, то задарма їй воду давати не треба, хоча комерційні відносини можливі.

Чи розуміє Зеленський, що введення Кравчука до складу ТКГ спричинить потужну критику на його адресу? На це здатний відповісти лише сам Зеленський. Можемо лише припустити, що на Банковій сподіваються з появою Леоніда Макаровича у контактній групі розморозити питання обміну полоненими. Після кількох успішних обмінів Росія гальмує цей процес. Імовірно там бажають, аби Київ знову залучив Медведчука. На це у Зеленського йти не хочуть, боячись гучного скандалу. Зовсім інша справа, коли про черговий обмін домовиться Кравчук, а Медведчук залишиться в тіні.

Але є велике "але": з появою Леоніда Макаровича в ТКГ до її діяльності, а також до редакційної політики "каналів Медведчука", які жорстко критикують владу, але можуть цю критику суттєво знизити під час передвиборчої кампанії, буде прикута дуже пильна увага націонал-патріотичних сил. Так що повернення кума Путіна в переговорний процес точно не залишиться непоміченим.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube