"Співзасновниця BLM підтверджує те, що відомо кожному, хто читав їхні твори: вони пишаються тим, що є марксистами". Так анонсований виступ цієї активістки у програмі The Real News. А от її власні слова: "Ми справді маємо ідеологічну платформу. Я (Патрісс Каллорс. – С. Г.) й Алісія (Алісія Гарза, ще одна співзасновниця BLM), зокрема, є натренованими організаторами. Ми підготовлені марксисти. І ми добре знаємося на ідеологічних теоріях"

Заяв такого ґатунку з боку фундаторів, ідеологів й активістів руху Black Lives Matter (BLM) вистачає. Як вистачає й інвектив на їхню адресу – й адресу тих незчисленних професорів західних вишів, які ідейно підготували нинішні події, що вилилися, передусім у США, у маніфестації, погроми та соціальний терор проти інакодумців, – щодо належності до марксизму чи неомарксизму. Мовляв, саме у вченні Маркса й Енгельса лежить коріння нинішньої ситуації, яку, скажімо, російська публіцистка Юлія Латиніна називає "соціалістичною революцією" в цитаделі демократії та ринку – Сполучених Штатах. Інші критики, хоч і не настільки категорично, теж вельми злим і не тихим словом згадують двох бороданів і їхні теоретичні побудови.

Авторові цих рядків належить чимало статей із жорсткою критикою на адресу Карла Маркса та його alter ego – Фрідріха Енгельса, особливо у зв'язку з їхнім "Маніфестом комуністичної партії", настанови якого поклали в основу соціально-економічної політики спершу Ленін і Троцький в 1918-1921 роках, а потім Сталін, починаючи з 1929-го. Найгірше тут було те, що самі Маркс й Енгельс урешті-решт вийшли на іншу модель політичного й економічного ладу, заснованого на загальному виборчому праві, кооперації та акціонерних товариствах, які лягали в основу "суспільства асоційованих виробників" (у "Капіталі" ви не знайдете слова "комунізм"), але так і не дезавуювали свого "Маніфесту". А тим часом радянський НЕП – із усіма його успіхами та ґанджами – це втілення ідей третього тому "Капіталу", як і в'єтнамський НЕП другої половини 1980-х, але водночас без загального виборчого права...

Але за всіх обставин і BLM, і західні професори, які звуть себе марксистами, останніми не є, попри всю свою антикапіталістичну риторику. Адже Маркс й Енгельс обстоювали інтереси переважної більшості населення, людей праці (включно із "пролетарями розумової праці"), натомість у центрі уваги BLM і згаданих університетських професорів (та й багатьох начебто лівих політиків Заходу) інтереси меншин і нероб, які сидять на велфері (зверніться до програмних документів BLM – там оспівується неробство чорношкірого люду, якому, мовляв, білі тяжко завинили, а тому повинні утримувати його до кінця часу). За Марксом, історична місія капіталу реалізується тоді, коли праця за межами абсолютно необхідного для життя стане "всезагальною потребою", а "всеосяжне працелюбство... розвинеться як загальне надбання нового покоління". Як на мене, учасники протестів і погромів демонстрували прямо протилежне... І взагалі, Маркс просто-таки оспівує працю, людську творчість, здатність до перетворення світу, а водночас і продуктивність "усезагального суспільного знання", "всезагального інтелекту", "суспільних продуктивних сил у формі знання", тож реальним утілювачем ідей "Капіталу" є Ілон Маск, а зовсім не BLM й іже з ними...

Читайте також: Гонка за емоціями: що не так із висвітленням у ЗМІ протестів у США

Ці сюжети можна продовжувати та продовжувати, проте перейдімо до інших, утім прямо пов'язаних із цими. Добре відомо, що "антирасисти" у США, і не лише там, плюндрують і нищать пам'ятники Колумбові й іншим відкривачам Нового світу, – мовляв, ті принесли горе та нищення, лиху колонізацію та зловісне рабство. А ось що писали щодо відкриття Нового світу та його наслідків Маркс й Енгельс (у першій – історичній, а не політичній – частині "Маніфесту"): "Відкриття Америки й морського шляху навколо Африки створило для буржуазії, яка підіймалася, нове поле діяльності. Остіндській і китайський ринки, колонізація Америки, обмін із колоніями, збільшення кількості засобів обміну й товарів узагалі дали нечуваний доти поштовх торгівлі, мореплаванню, промисловості й цим викликали у феодальному суспільстві, яке розпадалося, швидкий розвиток революційного елементу... Пар і машина зробили революцію у промисловості... Велика промисловість створила всесвітній ринок, підготовлений відкриттям Америки. Всесвітній ринок викликав колосальний розвиток торгівлі, мореплавання й засобів сухопутного сполучення. Це своєю чергою вплинуло на розширення промисловості, і тією ж мірою, якою росли промисловість, торгівля, мореплавання, залізниці, розвивалася буржуазія, вона збільшувала свої капітали й відтискала на задній план усі успадковані від середньовіччя класи. Буржуазія швидким удосконаленням усіх знарядь виробництва й нескінченним полегшенням засобів сполучення втягує в цивілізацію всі, навіть найбільш варварські нації".

Іншими словами, Маркс й Енгельс виступають тут як співці "білої людини", яка, нехай і жорстокими засобами як усередині самої Європи, так і поза нею, творить усесвітню цивілізацію і втягує в неї "найбільш варварські нації".

Можливо, у наступні роки два бородані переглянули свої погляди? Ні, вони їх конкретизували та поглибили. Ось що Маркс писав у 1850-х про Індію: "...Яке не сумне з погляду чисто людських почуттів видовище розпаду й руйнування цих десятків тисяч працьовитих, патріархальних, мирних соціальних організацій, як не прикро бачити їх кинутими в безодню горя, а кожного з їхніх членів, що втратив одночасно як свої давні форми цивілізації, так і свої споконвічні джерела існування, ми все ж не повинні забувати, що ці ідилічні сільські общини, якими нешкідливими вони б не здавалися на перший погляд, завжди були міцною основою східного деспотизму, що вони обмежували людський розум найвужчими рамками, роблячи з нього покірне знаряддя забобонів, накладаючи на нього рабські ланцюги традиційних правил, позбавляючи його будь-якого величі, будь-якої історичної ініціативи. ...Ми не повинні забувати, що це позбавлене гідності, нерухоме й рослинне життя, ця пасивна форма існування викликала, з іншого боку, на противагу собі дикі, сліпі й неприборкані сили руйнування та зробила в Індостані саме вбивство релігійним ритуалом. Ми не повинні забувати, що ці маленькі общини носили на собі тавро кастових бар'єрів і рабства... Здійснюючи соціальну революцію в Індостані, Англія, правда, керувалася найнижчими інтересами й виявила тупість у тих способах, за допомогою яких вона її нав'язувала Індії. Але не в цьому річ. Питання в тому, чи може людство виконати своє призначення без корінної революції в соціальному стані Азії. Якщо не може, то Англія, незважаючи на всі свої злочини, була несвідомим знаряддям історії, здійснюючи цю революцію".

А ось фрагменти іншої статті на цю ж тему: "Англії належить виконати в Індії подвійну місію: руйнівну та творчу, – з одного боку, зруйнувати старе азіатське суспільство, а з іншого боку, закласти матеріальну основу західного суспільства в Азії... Політична єдність Індії... є першою передумовою її відродження. Ця єдність, встановлена англійським мечем, буде тепер зміцнена й назавжди закріплена електричним телеграфом. Без індійської армії, організованої та вимуштруваної британським унтер-офіцером – цієї необхідної умови для завоювання Індією незалежності, – вона не перестала би служити здобиччю першого ж іноземного завойовника. Вільний друк, уперше запроваджений в азіатському суспільстві й керований переважно спільними нащадками європейців та індусів, є новим могутнім фактором його перебудови... Із корінних мешканців Індії, яким неохоче й у досить убогих розмірах дають освіту під англійським наглядом у Калькутті, виростає новий клас, озброєний знаннями, необхідними для управління країною, і долучений до європейської науки... Жителі Індії, за визнанням самих англійських властей, мають особливу здатність пристосовуватися до абсолютно нових умов праці й засвоювати необхідні знання..." І так далі, і таке інше – читайте класичну статтю "Майбутні результати британського панування в Індії".

Читайте також: Чи дочекаються пам'ятникопаду Карл Маркс та Фрідріх Енгельс у Німеччині?

І не менш красномовні тексти Маркса й Енгельса, присвячені рабству. Вони – що зрозуміло вже з наведених цитат – були лютими ненависниками рабства. А водночас вважали його необхідним етапом розвитку цивілізації. "Існування держави й існування рабства нерозривно пов'язані одне з одним. Антична держава й античне рабство – ці неприкриті класичні протилежності – були прикуті одна до одної". Це Маркс. А ось що писав Енгельс: "Лише рабство зробило можливим у більшому масштабі розподіл праці між землеробством і промисловістю, таким чином створило умови для розквіту культури стародавнього світу – для грецької культури. Без рабства не було би грецької держави, грецького мистецтва та грецької науки; без рабства не було б і Римської імперії. А без того фундаменту, який був закладений Грецією та Римом, не було б і сучасної Європи. Нам ніколи не слід було б забувати, що весь наш економічний, політичний та інтелектуальний розвиток має своєю передумовою такий лад, у якому рабство було тією ж мірою необхідним, у якій і загальновизнаним. У цьому сенсі ми маємо право сказати: без античного рабства не було б і сучасного соціалізму".

І нарешті. Карл Маркс написав низку статей для британської преси про Громадянську війну 1861-1865 років у США. У цих статтях він аналізував дії армій Півночі та Півдня, критично чи позитивно оцінював законодавчі акти Конгресу й ініціативи президента Лінкольна, описував настрої тих чи інших соціальних груп. Й ось до якого висновку він дійшов, розмірковуючи, чому Південь зумів виставити таку чисельно значну та боєздатну армію, що змогла акумулювати в собі чи не весь "білий" людський потенціал рабовласницьких штатів: "Рабство перетворилося з ахіллесової п'яти Півдня на його невразливий панцир. Завдяки рабам, які виконують усю продуктивну роботу, Південь може поставити під рушницю все своє боєздатне населення!"

Ось так. І для того, щоби зруйнувати цей панцир, знадобилося чимало крові (переважною мірою "білих"), жорстоких дій військ Півночі, спрямованих на руйнацію промислового потенціалу Півдня, і політичних акцій, які крок за кроком не лише юридично звільняли, а й налаштовували рабів проти їхніх власників. Інакше б, за Марксом, "чорні" так і залишилися рабами...

А тепер самі оцініть, чи є ідеологи BLM і західні професори, які звуть себе марксистами, хоч якимось чином причетними до ідей Маркса й Енгельса.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube