Місцеві вибори – це ще той виклик виборцям і тим, хто обирається. У процесі задіяна величезна кількість людей. На руки громадяни отримають від трьох до п'яти бюлетенів, залежно від особливості населеного пункту, і, наприклад, бюлетені для голосування в обласну та району раду прив'язані до відкритих партійних списків. Це нескінченне число осіб і прізвищ, які потрібно якимось чином оцінити.

У соцмережах народ активно зубоскалить з приводу претендентів на шматочок влади, які фігурують на різних носіях політичної реклами, але хтось при цьому строго вимовляє насмішникам, докоряючи їм у відсутності належного рівня толерантності, адже, мовляв, люди не винні, що у них ось така зовнішність або таке собі прізвище. І ці охоронці моралі частково мають рацію, адже часом людина дійсно нічого не може зробити зі своєю зовнішністю або паспортними даними, хоча частіше все-таки може при деякому бажанні і відсутності обмежень по здоров'ю. Але ось щодо тих, хто вирішив зробити політичну кар'єру ця правота взагалі слабо працює, пише Леонід Швець, спеціально для "Слово і діло", інформує UAINFO.org.

Почнемо з того, що немає ніякої можливості відучити народ хіхікати з найменшого приводу, який здався підходящим. Дурносміх – обов'язкова частина народної культури, можна скільки завгодно з цього приводу бурчати, але легше прийняти як даність і зайвий раз не нариватися. Будь-який викладач історії вам розповість, з яким захопленням кожен наступний клас зустрічає ім'я першого короля франків – Піпіна Короткого. Ну правда ж чудове ім'я!

Читайте також: Власного рейтингу в Зеленського не було, немає і ніколи вже не буде – Портников

Звичайно, судити кандидата за поверхневими даними легковажно, але і неможливо не судити. Будь-хто з нас кожен день по багато разів вирішує цю задачу, стикаючись з новими людьми, і краще її вирішити правильно і вчасно, наприклад, якщо хтось намагається познайомитися в громадському транспорті або просить закурити на безлюдній вулиці. Перше враження – це найчастіше все, що у нас є, щоб не влипнути в неприємну історію.

При всій обманливості зовнішності не можна позбутися прагнення приписати її носію якихось внутрішніх рис, це відомий психологам гало-ефект. Завдяки йому, наприклад, привабливі люди сприймаються як розумні і успішні. І сказати, що тут зв'язку немає, не можна: якщо всі так вважають, то шлях симпатяг до успіху дійсно легше, як би це ні було несправедливо до тих, кого природа обдарувала пересічною зовнішністю. На тих, хто наважується на публічну діяльність, справедливість взагалі поширюється в малому ступені, це надконкурентне середовище, де не те що толерантності, поблажливості чекати не доводиться. Претендуєш представляти народ – мусиш відповідати, і народ схильний при виборі представника вередувати, якщо у нього така можливість є.

Якщо хтось думає, що експертна думка сильно відрізняється від умовиводів простої публіки, той сильно помиляється. Горезвісні британські вчені в 2013 році відібрали записи фіналістів десяти найпрестижніших музичних конкурсів. При прослуховуванні без відеоряду вгадати переможців змогли тільки 25,5% простих слухачів і 25,7% музичних експертів. Відеоряд без звуку допоміг простакам правильно відповісти у 52,5%, музикознавцям – у 47% випадків.

Читайте також: Для частини свого електорату Зеленський усе ще потенційний Ґудвін або Гудіні – Макаров

Олександр Тодоров з Прінстонського університету в 2005 році отримав ще більш вражаючий результат. В експерименті пропонувалося по фотографії визначити, хто з кандидатів в конгрес і сенат переміг в результаті виборів. Учасники не помилилися у 70% випадків, не знаючи про політиків взагалі нічого, орієнтуючись тільки на враження від фото. Ось після цього розкажіть комусь, що фактор зовнішності не має значення в політиці і шанси всіх перед виборцями рівні.

При всьому життєвизначальному значенні виборів, вони при цьому є грою. Як у будь-якій грі, тут важливі насамперед легкість і краса виконання. Власне, все те, чого ми ніяк не можемо добитися від наших виборів. Поки ця гра нам не дуже дається.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube