У сучасному світі неможливо відгородити дитину від інформації про секс. Навіть якщо вона в свої 4 чи 5 років тільки й робить, що грає в м'яча у приватному секторі, всіх сусідів ви знаєте поіменно, а до появи інтернету у вашій квартирі лишилося років десять, у вас не вийде цього зробити. Все, що ви можете — це контролювати якість і своєчасність цієї інформації, пише Христина Морозова, інформує UAINFO.org.

Її звали Іра чи Свєта, навряд чи, я колись до ладу згадаю її ім'я, тож можете підставити будь-яке. На рік чи два старша, здається, це була перша дівчинка, з якою я подружилася у своєму житті. У неї було біляве кучеряве волосся, як у ляльки барбі, обгризені нігті та чорні велосипедні шорти при тілі. Велосипеда, до слова, у Іри-Свєти не було, але шорти були, мода ранніх 90-х була безпощадною. І от гралися ми з нею в хованки, чи то просто обривали сусідські вишні, і тут вона повертається, вказує собі між ніг і питає:

— Знаєш, що це?

У відповідь я просто прокліпала очима.

— Це яйця! — з непідробною радістю повідомила мені Іра-Свєта.

В процесі нашої з нею недовгої дружби вона встигла мені розповісти кілька дитячих віршиків, де неодмінно фігурувало слово «піська», та просвітити, що у жінок статеві органи з волоссям, а в чоловіків — без. Ну ок. Я безумовно, вдячна Ірі-Свєті за це безцінне знання, хоча й не впевнена, що наступні років десять воно мені стало в нагоді чи пригодилося взагалі.

Читайте також: "Перші ластівки". Як зрозуміти, що у дитини психічні проблеми

Якщо у вас не було сексуального виховання у школі, і навіть якщо не пощастило мати подружку Іру-Свєту, це не означає, що про секс ви дізналися акурат в першу шлюбну ніч. До речі, цікаво, від кого? Це означає, що якщо у батьків була книжечка «Откуда я взялся», критичне мислення і довірливі стосунки з вами, це велика удача. Бо скоріш за все, вашим сексуальним вихованням займалася випадково віднайдена підшивка "Спід-інфо", а в 2000-х ще й книжка, яку однокласники передавали одне одному, загорнуту в білий папір замість обкладинки: Едуард Тополь «Невинная Настя или Сто Первых Мужчин», нічого особливого, просто історія про групове зґвалтування в російській глибинці. А ще десь у той час з'явилися фільми з червоним квадратиком на ICTV і Тонісі, які транслювалися після 23:00. А ще дівчина, з невідомо якої громадської організації, яку невідомо, хто пустив у школу, яка розповідала, що аборти — це вбивство. Пам'ятаєте ці чорні рекламки, розклеєні в маршрутках з віршиком «Я ребёнок, не родившийся на свет...»? І врешті-решт навіть у найбільш благополучному районі в кущах біля шкільного стадіону може опинитися ексгібіціоніст, і діти повинні не губитися й ціпеніти, а розуміти, як діяти в такій ситуації.

Читайте також: Курс на минуле: як українським школярам непомітно нав’язують стародавні традиції

І вам пощастило, якщо ви просто отримали певне уявлення про статеве виховання в дитинстві, а потім виросли, і в усьому самі розібралися. Якщо ви не проходили через цілковиту розгубленість та спроби порозумітися з власною ЛГБТ ідентичністю, якщо не намагалися запобігти підлітковій вагітності методом перерваного статевого акту, використовуючи лимонний сік або ще бозна-що, і що вам не зустрівся незнайомий дядько на машині, що хоче пригостити цукерками чи показати цуценя.

Найчастіше про шкоду сексуального виховання кричать люди, які вірять у три види оргазму в жінок і не знають, навіщо Бог подарував їм клітор. Не всім батькам стає сил, щоб проговорити з партнером дорослою мовою про власні бажання у ліжку. Що вже казати про те, щоб адекватно відповісти дитині на питання, звідки вона взялася, розповісти про безпеку, власні кордони та контрацепцію.

Згідно з дослідженням CEDOS, 29% українських батьків вважають, що молоді люди, які мали кілька статевих партнерів/ок, є розбещеними, 27% – що мати статеві стосунки до шлюбу соромно. Близько половини батьків ніяк не готуються до проведення бесід на тему статевого виховання, натомість 28% попередньо читають статті в інтернеті, 21% – спеціалізовані книжки для дітей, 12% переглядають блоги секс-педагогів/инь або психологів/инь. Яка ж ситуація за кордоном?

Читайте також: Час поговорити відверто?

За інформацією Deutsche Welle, в школах Гамбургу учням з другого класу пояснюють, що таке «приємні» і «неприємні» дотики, як можна говорити на тему сексу, не вживаючи вуличного сленгу. У деяких школах ставлять скриньку, у якій учні можуть анонімно залишати записки із запитаннями, які згодом обговорюватимуть публічно.

Сексуальна освіта у Німеччині спрямована на підвищення знань з питань репродуктивного циклу, зміни тіла у період статевого дозрівання, ефективності різних методів контрацепції, її мета — сформувати позитивне ставлення до сексуальності, з відповідальністю за себе і за партнера. На підтримку розвитку самовизначення та ідентичності людини, системи особистих цінностей та особистого життя в перспективі. Німці вбивають двох зайців: протидіють поширенню венеричних хвороб та небажаних вагітностей і поєднують це із ширшою концепцією здорового життя та благополуччя. Наголос робиться і на повазі, прийнятті, толерантності та емпатії до інших. Кількість підліткових вагітностей у період між 2004 та 2013 роками скоротилася удвічі: 7500 проти 15000 у 2004-му. І це тільки один показник. На уроках сексуальної освіти не вчать займатися сексом. Проте, вчать слухати і розуміти своє тіло, приймати чужі межі і чуже «ні», самому вчасно і чітко говорити «ні», якщо щось йде не так.

Але Німеччина вже пройшла довгий шлях з 50-х років. Хто ж має викладати сексуальну освіту в українських школах? Дуже бажано, щоб це була не вчителька ОБЖД, якій бракує годин, і яка розкаже, що від мастурбації на долонях росте волосся, і не дай боже, не трудовик. А якщо серйозно і без переходу на особистості, статистика невтішна. Згідно з дослідженням CEDOS, 62% опитаних українських вчителів/ок переконані, що дівчата, які носять короткий одяг та макіяж, цим спонукають хлопців до активних залицянь, що аборти мають бути заборонені в Україні – 33%, негетеросексуальна орієнтація потребує лікування – 36%, а діти з ВІЛ не мають вчитися разом з іншими дітьми – 19%.

Читайте також: Сексу в нашій країні досі немає і це проблема

Україна має знайти власне рішення, аналізуючи досвід інших країн. Наприклад, створити при Міносвіти спеціальний центр, звідки, за необхідності, можна буде запрошувати психологів, сексологів, медичних працівників, які викладатимуть сексуальну освіту в школах. Центр також має надавати методичні рекомендації, навчальні матеріали та проводити підготовку як для вчителів, так і для охочих батьків. І не будемо забувати про можливості дистанційної онлайн освіти. Якщо сьогодні у нас є можливість прослухати лекції нобелівських лауреатів усіма мовами світу, то і з онлайн лекцією зі статевого виховання необхідно якось впоратися.

Сьогодні сексуальна освіта в Україні схожа на Дональда Дака, який розгулює без штанів, але з душу завжди виходить в рушнику. Її замовчують, але при цьому чомусь усім соромно. Дуже важливо не зробити з дорослішання та статевих стосунків проблемну тему, що крутиться довкола хвороб та лякалок. Дуже важливо не переносити на дітей дорослі комплекси. Дуже важливо допомогти дітям сформувати здорове, спокійне ставлення до сексу, стосунків та власного тіла.

Ви не зможете відгородити дітей від інформації про секс, але можете контролювати її якість та своєчасність. Найбільш підла ситуація, в якій може опинитися дитина — коли вона не знає, що з нею відбувається. Найкращий захист від міфів, домислів та небезпек — правдива інформація, розказана відповідно до віку, спокійним тоном та в атмосфері взаємної довіри.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube