Розмови про "це" досі під табу навіть у дорослих. Для підлітків і поготів; батьки не хочуть вірити, що їхня дитина вже доросла, доки можна не закривати їй очі під час "інтимних сцен" на екрані. А підлітки хочуть знати все, пише Марта Гулей  у блозі для Opinion.

Говорити про "це"

Про що думають і говорять дівчата-підлітки, мені добре знайомо. Із хлопцями ж ситуація інша – їхні проблеми й переживання зазвичай залишаються непроговореними, схованими за кулісами стереотипів-настанов "не ний, ти ж мужик", "хлопці не плачуть" або "чоловік повинен бути сильним". Із дитинства їх вчать мистецтву ретельного маскування вдаваним героїзмом. Насправді чи не кожен хлопець-підліток розбиває лоба об завищені суспільні очікування.

Майже всі наші уявлення про "справи амурні" зазвичай формують кіно й література. Батьки дітей-підлітків полегшено видихають, радіючи можливості перекласти незручні розмови на інших. Але ж уникнення відповідальності за сексуальну освіту також впливає на дорослішання хлопців і дівчаток. А ось які поведінкові моделі вони успадковують від масової культури і чи відповідають сучасні кінематограф і література запитам тінейджерів – питання вкрай актуальні.

Читайте також: Что такое зависимость от контента 18+ и стоит ли с ней бороться

Один мій знайомий, наприклад, ніяк не міг заговорити з дівчиною своєї тодішньої мрії, бо не вмів цілуватися. Він був настільки впевнений, що "облажається", коли дійде до першого поцілунку, що навіть не пробував робити жодних кроків назустріч. Інший друг після невдалого першого інтимного досвіду (на його думку, невдалого, бо порівнював себе з акторами порнофільмів) років зо п’ять переживав, що в нього проблеми зі здоров’ям. Поділитися переживаннями з друзями чи з батьками соромився. Тепер чоловікам, історії яких я змалювала, – 30, і вони вже можуть говорити про свої підліткові страхи, щоправда, досі стишено й ховаючи погляди.

Янг-едалт література та статеве виховання

Добре, що про сексуальну освіту нарешті говорять. Ця тема викликає все менше реготу серед підлітків, а серед дорослих перестає бути табуйованою. У книгарнях уже можна натрапити на видання про статеве виховання, і не на найвищих полицях, до яких зацікавленому читачеві не дотягнутися. Однак мені як письменниці та як мамі майбутнього підлітка цікаво детальніше придивитися до цієї літератури.

Поки що ситуація в янг-едалт літературі така, що тема інтимного досвіду розкрита переважно з точки зору дівчат. Їхнім переживанням, страхам, успіхам чи невдачам письменники приділяють куди більше уваги, ніж усьому, що стосується хлопців. Звісно, все ще не обходиться без романтизації, але зразки підліткової прози, в яких "це" змальовано цілком реалістично, таки є, як-от "Крута Компанія" Наді Білої, "Щоденник Лоли" Ольги Купріян, "Старшокласниця. Першокурсниця" Анастасії Левкової та інші. Однак зараз я стаю на бік хлопців, і виникає питання: а як їм зрозуміти себе та свою сексуальність? Як правильно проявляти її, щоб не носити за спиною наплічник комплексів аж до 30? Чому сучасні письменники не наважуються піднімати цю тему в своїх історіях?

По-перше, дівчата на відміну від хлопців більш схильні ділитися переживаннями з будь-яких приводів. Хлопці свої переживання завжди залишають поза публікою. До того ж дівчата більше й частіше читають, що мимоволі робить їх основною цільовою аудиторією письменників. Вочевидь, підліткова література чекає на свого сміливця, який розкладе все по поличках для хлопців-підлітків. І було би дуже добре, якби це зробив чоловік: хлопець куди більше довірятиме такому оповідачу.

По-друге, часто автори історій для підлітків думають про те, як на книгу відреагують дорослі – батьки, вчителі чи, наприклад, бібліотекарі. Будьмо чесними, відверті сцени, змальовані в підлітковій літературі, досі викликають у них спротив, скепсис чи навіть огиду. Дорослі, чи то через комплекси, чи то через страхи, часто вважають дитину ще не готовою до факту, що дітей приносять не лелеки. Через це справді круту й потрібну підліткові книжку можуть не рекомендувати для позакласного читання. 

Звідки черпають знання хлопці?

Очевидно, що хлопці-підлітки, які не знаходять відповідей на свої запитання про секс, ідуть найпростішим шляхом – на порносайти. Мами багатьох із них досі наївно вірять, що їхні хлопчики такі сайти не гуглять. Але ж давайте не будемо такими наївними чи, наважуся сказати, безвідповідальними. Діти не чекатимуть, поки їм стукне 18, щоб почати досліджувати свою сексуальність. Деякі батьки вважають саме цей вік прийнятним для того, щоб уже не тільки щось таке дивитися, а й пробувати. Насправді пізнання себе – цілком природний етап розвитку, і шукати інформацію на цю тему не має бути соромно, навіть якщо до 18 ще досить далеко. Інша річ, наскільки адекватна ця інформація. З порно, на жаль, окрім комплексів, ні хлопець, ні дівчина не винесе абсолютно нічого (ну, хіба фантазії). Контент більшості таких сайтів транслює "тілесну механіку", а не внутрішні переживання, пов’язані з цими досвідами. Література здатна більш реалістично передати еволюцію "справ амурних", допомагаючи підліткові зрозуміти психочуттєву природу цього явища. Зрештою, тінейджер збагне, що в своїх переживаннях він не перший і не останній. Це й підказка батькам: можна освіжити в пам’яті свої тінейджерські хвилювання з приводу інтимності й наважитися на дружню, а не моралізаторську розмову.

Читайте також: Стресс, спорт и частота секса – психолог рассказала, что влияет на мужское либидо

Крістіна Корж, сексологиня, членкиня секції сексології та терапії сексуальних розладів СППУ (Спілки психологів та психотерапевтів України): 

"Ігноруванню почуттів хлопців у літературі є пояснення. З одного боку, тривалий час почуття сприймали як ірраціональне, а значить, жіноче. Тому для хлопців про таке фактично не писали. З іншого, у нас розмови про це найчастіше обмежувалися словами “він вже готовий” або “вони одружилися”. Звісно, я перебільшую. Та додайте до цього невелику обізнаність в анатомії та фізіології.

Ще одна проблема – заборона агресії, без якої сексуальність неможлива. Йдеться не про звужене, буквальне розуміння поняття, а про сильний імпульс, направлений у зовнішній світ. Важливо, аби хлопці завдяки художній літературі могли зрозуміти природу своїх емоцій та побачити найкращі способи їх прожити. Для тінейджерів це особливо важливо, бо "перехідний вік" – час накопичення різних емоцій,зокрема й агресії. 

Особливої уваги потребує висвітлення відчуттів парубка, який уже дозрів або ще дозріває до стосунків. Хлопці тоді дуже переймаються своїми сексуальними вміннями й розміром статевих органів, – сильно вже “рулить” порно. Тому художня література допоможе зрозуміти цю відмінність того, що на екрані, з реальністю. Хочеться, щоб чоловіки-письменники писали про нові для цього віку відчуття: перші поцілунки, інтимну близькість, невпевненість на побаченнях тощо. Бо перейматися цим – нормально".

Одного дня розкаже вона, чи таки він?

Кажуть, перш ніж комусь щось радити, спробуй сам. Чи то нахабства, чи то сміливості я таки набралася, і у своїй повісті "Одного дня вона розкаже" про перший інтимний досвід хлопця все ж написала. Мій головний герой Тарік, закоханий у свою найкращу подругу Мію. Він підбиває її на спільну подорож автостопом і дуже сподівається на прихильність долі (і його подруги), щоб у цій мандрівці сталося все, про що він несміливо думає. Тарік завбачливо подбав про контрацепцію, хоча й хвилюється, чи не засміє його Мія, коли наткнеться на пачку презервативів. Тобто Тарік такий же, як і більшість його однолітків, і його думки цілком нормальні в такому віці. Його переживання хотіла зобразити якомога реалістичнішими, а чи вдалося задумане, покаже час: поки відгуки прилітають здебільшого від дівчат, що теж багато про що свідчить. 

Про "це" потрібно говорити так, щоби почули, а найкраще підлітки чутимуть, коли з ними говоритимуть близькі їм герої. То чому б цим героям не бути в книжках?

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube