Кажуть, що кількість і вірність друзів перевіряються, коли людина переживає тяжкі часи

Про це для "Тижня" пише Юрій Лапаєв, повідомляє UAINFO.org.

Напевно, це має сенс і для міжнародних відносин, адже саме в часи криз і конфліктів стає зрозуміло, хто справжній союзник, а хто таким є лише на словах. Звідтоді, як розпочалася агресія Росії щодо України, "коло друзів" нашої держави дещо зменшилося. Хтось просто не розумів суті конфлікту й вирішив тримати нейтралітет, а хтось чудово усвідомлював, що відбувається, але не хотів псувати відносини з РФ.

На допомогу одними з перших прийшли ті, хто певним чином відчув на собі, що таке російська окупація – Польща, Литва, Латвія та Естонія. Звичайно, не можна казати, що це найвпливовіші та найзаможніші країни у світі, які відразу взяли й зупинили війну. Але допомога цих країн була безцінною у скрутні часи. І нині ця підтримка триває.

Крім сусідів, допомогти Україні майже одразу зголосилися ще й Сполучені Штати, Канада та Велика Британія. І якщо із США все більш-менш зрозуміло – "світовий жандарм", "глобальний гарант демократії" і таке інше, а Канаду жартома можна назвати філією України на північноамериканському континенті, то мотивацію Сполученого Королівства на перший погляд зрозуміти важко. Здавалося би, де Лондон, а де Україна. Втім, як бачимо, ситуація інакша. Звичайно, можна згадати, хто підписував Будапештський меморандум, але тоді вже варто й розібратися, про що насправді в ньому йдеться, і що ніхто нікому нічого не винен.

Читайте також: Крок до безвізу: про що домовилися під час візиту Зеленського до Британії

А тим часом Британія долучилася, що називається, "на всіх фронтах". Майже від початку протистояння Росії та України нам почали надходити військове екіпірування й техніка. Так, не летальна, адже весь світ тоді вичікував, чим усе закінчиться й чи варто ставити на Україну. До того ж завдяки російському впливу (через лояльних політиків чи шляхом пропаганди) з’явився міф, що надане Києву озброєння буде розкрадено, пропито, продано тощо. Та й зайвий раз псувати стосунки із Кремлем були готові далеко не всі. Це вже потім були "Джавеліни" й "Барретти" з "Байрактарами", а тоді в 2014–2015-му ми були раді й берцям, і не найсучаснішим "Саксонам". Особливо коли віт­чизняний оборонпром тільки-но починав пробуджуватися від летаргічного сну, а різноманіття бронетехніки, яке маємо зараз, тоді було тільки мрією.

Нині ж провадяться переговори щодо продажу нам британських ракетних катерів із можливістю побудови частини з них в Україні. Хтось убачатиме в цьому зайві й зовсім не малі витрати, які можуть поставити хрест на власних розробках на догоду імпортові. Інші ж – можливість швидко підсилити військово-морські сили України, а також підвищити кваліфікацію вітчизняних суднобудівників, адже угодою передбачені і стажування, і передавання технологій.

Крім допомоги "натурою", була й досі є підтримка "мізками". Так, Британія має потужну групу військових і політичних радників. Діє інструкторська місія "Орбітал", через яку за майже п’ять років уже пройшло близько 20 тисяч українських бійців. Окремо варто згадати слова Головнокомандувача ЗСУ генерал-полковника Руслана Хомчака, який зізнався, що був приємно здивований тим, як британські військові одразу й без додаткових умов погодилися взяти участь у нещодавніх міжнародних навчаннях "Спільні зусилля-2020", поки найближчі сусіди України вагалися.

Читайте також: Голосування в ООН показало Україні наших друзів і ворогів, а ще – "принципово нейтральних"

Надходить допомога й на дипломатичному фронті. Лондон послідовно не визнає анексії Криму, засуджує агресію РФ на Донбасі, запровадив і продовжує санкції проти Кремля, називає речі своїми іменами на всіх міжнародних майданчиках, як-то ОБСЄ чи ООН. Нещодавній приклад – голосування щодо чергової резолюції ООН по Криму, яке дуже красномовно показує, хто кому друг. А після отруєння в Солсбері боротьба з Росією взагалі стала для Британії особистою справою. І хоча поки зарано говорити про повну перемогу, – особливо щодо боротьби з незаконними статками російських олігархів, які чомусь дуже полюбляють Лондон, – британські спецслужби принаймні почали працювати в цьому напрямку.

Наявна й економічна співпраця. Вона не така помітна, як британські десантники в небі України, але не менш важлива. Україна цілком успішно торгує зі Сполученим Королівством. Ми не є сировинним придатком, як би цього не хотіла роспропаганда – структура нашого експорту-імпорту доволі збалансована і сучасна. Британія дає нам можливість і заробити, і розвиватися. А з підписанням у жовтні Угоди про стратегічне партнерство зовнішньоекономічні відносини можуть ще більше покращитися.

Звичайно, не варто надягати рожеві окуляри. Кожна країна так чи інакше відстоює власні інтереси. І Британія зовсім не виняток. Військова співпраця – це можливість набути досвіду в протистоянні російським військам. Продаж військової техніки – це відкладений заробіток на обслуговуванні та підготовці й боротьба за ринок збуту. А дипломатичні заяви – не чарівна паличка, яка за мить прибере російські танки з Донбасу й поверне Крим. Санкції хотілося би жорсткіші. Активних дій проти "путінських гаманців" – більше. Але краще мати деякі речі тут і зараз, аніж мріяти про досягнення ідеалу "колись". І добре, що поруч друзі, завдяки яким це в нас є.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube