Міністр закордонних справ Угорщини Петер Сіярто заявив про намір поскаржитися в НАТО на дії України стосовно закарпатських угорців

Про це для "Еспресо" пише Віталій Портников, повідомляє UAINFO.org.

Так голова угорського зовнішньополітичного відомства відреагував на недавні обшуки в одній із угорських благодійних організацій – за повідомленнями джерел, у Товаристві угорської культури Закарпаття та на квартирі у голови цієї організації та "Партії угорців України" Василя Брензовича. СБУ підозрює організацію в діяльності, спрямованій на підрив державного суверенітету України.

І це – вже не історія з мовою освіти в угорських школах країни, не втручання угорських політиків у виборчу кампанію на місцевих виборах в Україні. Це – найсерйозніша криза в угорсько-українських відносинах останніх років. При цьому Дональда Трампа, який міг би утримати угорського прем'єра Віктора Орбана від рішучих дій, уже фактично немає. А Володимир Путін є.

Читайте також: Російська агресія та проблеми із Польщею й Угорщиною – наслідок української слабкості

Не вдаватимуся зараз у справжні причини того, що сталося – тільки слідство покаже, наскільки обґрунтованими були підозри СБУ. Цей текст про інше – про взаємини Києва й Будапешта.

Напередодні обрання Володимира Зеленського президентом країни в багатьох політиків у сусідніх країнах – й у багатьох наших співвітчизників, прихильників нової влади – виникли ілюзії, що всі проблеми через неправильну зовнішню політику Петра Порошенка. Це Порошенко не може домовитися з Путіним. Це Порошенко й "націоналісти" у владі дратують Орбана. Це Порошенко не розуміє тривог Дуди й Качинського! Варто тільки змінити владу, як проблеми зникнуть самі собою.

Хочеться запитати: і як, зникли? Хіба не очевидно, що збереження присутності російських військ на українській території – одне з головних політичних завдань Путіна, що дозволяє йому зберігати вплив на українську політичну ситуацію та чинити тиск на Київ? Хіба не очевидно, що педалювання проблем угорських етнічних меншин – один із головних напрямків політики Орбанового уряду, що дозволяє зберігати владу й демонструвати наявність власних інтересів у Євросоюзі й НАТО? Про збіг інтересів Орбана й Путіна я вже й не згадую. Хіба не очевидно, що ставлення польських консерваторів до політики історичної пам'яті – важливий інструмент мобілізації їхнього електорату й урешті-решт збереження влади?

Читайте також: Вибори на Закарпатті показали, що колишні лідери відходять, а угорці втрачають вплив

І виявляється, що річ не в Порошенку й не в Зеленському. А в тому, що наші сусіди мають власні інтереси, які не збігаються з нашими. Інша річ, що ставлення Росії до України та ставлення Угорщини й Польщі до нащої країни не можна навіть і порівнювати. Російський режим – відвертий ворог України. Польща й Угорщина – наші партнери. Але навіть у відносинах із партнерами існує часом критична розбіжність інтересів: досить подивитися на відносини двох членкинь НАТО, Греції та Туреччини.

Нам просто потрібно навчитися жити із цим, бути готовими захищати інтереси своєї країни й не звинувачувати у відсутності взаєморозуміння власну владу. Тоді й нам буде легше протистояти популістським силам у власній країні.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube