У білоруському протистоянні держави та суспільства, яке зараз перейшло у стадію позиційної війни символів, особливий інтерес викликає ідіосинкразія влади на сполучення червоного та білого - кольорів державного прапору Білорусі 1918–1919 і 1991–1995 років

Про це на своїй сторінці у фейсбуці пише Олексій Панич, повідомляє UAINFO.org.

Читайте також: Нардепка: Білорусів, як і українців, за національну символіку вбиває один і той же ворог

До заборони окремо червоного й окремо білого влада ще не дійшла. Але нестерпність поєднання білого з червоним, у якому владі скрізь і в усьому ввижається "декларація протесту", вже дійшла до:

• рекомендацій кондитерам не робити біло-червоне желе (!);

• вимог міліції демонтувати у квартирі біло-червону гірлянду на ялинці (побачили у вікно й заявилися до хазяйки: "Або знімайте гірлянду, або поїхали з нами у відділок");

• судового штрафу 75-літній жінці за протест шляхом демонстрації біло-червоного зефіру (!).

Колись радянська пропаганда висміювала буцімто наявну ідіосинкразію "буржуазного світу" на червоний колір – "колір пролетарської революції".

Читайте також: Галюцинації потопельника Лукашенка: Україна підбиває Європу "душити Білорусь"

Не знаю, наскільки ця буржуазна відраза до всього червоного насправді мала місце. Але таке, як зараз у Білорусі, маніакальне переслідування всіх проявів конкретного сполучення двох кольорів усіма силами державного апарату – здається, цей феномен не має жодних історичних прецедентів.

Культурологам і політологам на замітку: тут є що аналізувати (і як це відбувається, і, головне, чим зумовлена така гострота реакції просто на колір).

І те, що це сталося саме в найбільшому на території колишнього СРСР "заповіднику совка", видається цілком закономірним.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube