У МОЗ запевняють, що проблем з койкомісцями для пацієнтів з COVID-19 немає. Критики профільного відомства говорять, що ці заяви далекі від реальності. Від ліжок, які не мають доступу до кисню, середнім і тяжкохворим толку небагато. І як раз з такими місцями в лікарнях великі проблеми. Чому?

Про це пише Уляна Безпалько для РБК-Україна, інформує UAINFO.org.

На десятому місяці пандемії боротьба коронавірусом в Україні досі кульгає. У МОЗ намагаються не сіяти паніку і хваляться точковими "перемогами", як, наприклад, нібито спад кількості нових хворих. Але в реальності ситуація з лікуванням COVID-19 набагато гірша.

Влада постійно звітує про нарощування кількості "ковідних" ліжок. От тільки без забезпечення киснем від них немає особливої користі. Багатьом хворим з коронавірусом, яких госпіталізують до лікарні, важко дихати самостійно. І вже яким би дорогим і якісним не було лікування, без кисню воно нічого не варте, якщо пацієнт задихається.

Цій проблемі мало хто приділяв увагу на початку епідемії. Більше того, навряд чи багато хто розумів, що кисень знадобиться в такій кількості. В результаті зараз його пошук нерідко перекладається на плечі самих пацієнтів, їх близьких, волонтерів та меценатів.

Бити тривогу і "гасити пожежу" МОЗ, по суті, почав тільки в листопаді, коли ситуація виявилася критичною. Але ні за день, ні за тиждень запастися необхідною кількістю кисню просто неможливо.

Літали в повітрі

Найпоширеніше ускладнення коронавірусної інфекції – це дихальна недостатність. Тобто йде імунне ураження легеневої тканини, вона виключається з газообміну, каже лікар-пульмонолог, завідувач інфекційним відділенням Київської міської клінічної лікарні №17 Світлана Гук.

Коли легені втрачають можливість засвоювати кисень з повітря, вони не можуть нормально насичувати їм кров і, відповідно, весь організм.

"Людина втрачає здатність на деякий час забезпечувати себе киснем. Поки інші ділянки легень справляються, людина не відчуває задишки. Але якщо кількість уражених ділянок перевищує компенсаторні можливості неуражених ділянок, починає падати сатурація – рівень кисню в крові – і людина відчуває задишку", – пояснила РБК-Україна Гук.

  Хворим часто потрібен кисень в лікуванні COVID-19 (фото: Віталій Носач/РБК-Україна)

У важких випадках сатурація може впасти за лічені хвилини. Саме тому лікарі рекомендують хворим на коронавірус купувати пульсоксиметри і відстежувати ступінь дихальної недостатності. Показник сатурації – один з головних критеріїв для госпіталізації.

Читайте також: Затверджений МОЗ план вакцинації передбачає щеплення проти COVID-19 лише половини українців – Ляшко

За стандартами Міністерства охорони здоров'я, госпіталізації підлягають пацієнти з сатурацією менше ніж 92%. Або ж середні або тяжкі пацієнти з більш високим рівнем сатурації, але з декомпенсованими хронічними захворюваннями, говорить президент Асоціації анестезіологів, один з експертів МОЗ Сергій Дубров.

"Переважна більшість пацієнтів, приблизно 80%, у яких є показання до госпіталізації, мають отримувати кисень в комплексі лікування", – зазначив він у розмові з РБК-Україна.

Як пояснюють експерти, в доковідний період кисню потребувала дуже невелика кількість пацієнтів. А тому багато відділень і навіть цілі лікарні, які не працювали з захворюваннями дихальних шляхів, не мали до нього доступу.

За словами Дуброва, у Київській лікарні №17 всі 60 ліжок мають централізовану подачу кисню. Але водночас, у лікарні №8, де заплановано 600 ковідних ліжок, на першу половину грудня кисневих точок було всього лише 17, уточнив лікар-анестезіолог.

"Про те, що виникнуть проблеми з киснем, говорили ще навесні. Ще тоді всі говорили, що цю проблему потрібно вирішувати. Але на тому етапі вище керівництво все прогавило", – сказала виданню волонтер Леся Литвинова. Вона співзасновник благодійного фонду "Свої", який підтримує онко- та паліативних пацієнтів і паралельно допомагає "ковідним" хворим з киснем.

Згідно зі статистикою МОЗ, на 1 листопада в Україні нараховувалося 19,3 тисяч кисневих ліжок. Це притому, що вже на той час в день офіційно реєстрували по 7-8 тисяч нових випадків зараження. Тоді міністр охорони здоров'я Максим Степанов заявив, що ще навесні ставив лікарням завдання запастися киснем. Насправді це питання по суті переклали на органи самоврядування та керівництво лікарень.

 Масштабно питанням кисню в лікарнях довго не займалися (фото: facebook.com/andriy_sadovyi)

Десь місцева влада поставилася до цього відповідально і сама виділила додаткові кошти під кисневі ліжка, як, наприклад, в Києві. Десь на це не знайшлося коштів. Десь чиновники чи керівники лікарень пустили все на самотік.

"Знаєте, поки смажений півень не клюне, то багато хто не почне шукати. Частина керівників медустанов нарощували свої потужності. А частина – вважали, що все якось обійдеться, що до осені не буде різкого сплеску захворюваності. Раніше не було такого попиту на кисень, тому вирішити цю проблему було простіше", – розповів Дубров.

У жовтні МОЗ виділив на забезпечення лікарень киснем 572 млн гривень, у листопаді – ще майже 900 млн. Але через стрімкий наплив пацієнтів і підвищення попиту, кисневі апарати виявилися в дефіциті.

Читайте також: Біолог розповіла про причини мутації COVID-19

"Потреба занадто швидко виросла, а технічні можливості і виробництво кисню не вкладаються в ці темпи. Дійсно, це можна було б вирішити за кілька місяців. Можливо, хтось десь гальмував. Але все одно це не п'ятихвилинна справа. Для цього потрібні спеціальні інженерні рішення", – зазначила Гук.

Надолужити згаяне

У МОЗ заявляють, що до кінця року кисень повинен бути підведений до 80% всіх ліжок, виділених для лікування COVID-19. При цьому лікарні самі вирішують, яким шляхом вони будуть забезпечувати кисень пацієнтам.

Способів його подачі до ліжок кілька. Найоптимальніший варіант – це централізована подача – коли до кожного ліжка підведена точка з киснем, каже Леся Литвинова.

"Звідки він потрапляє до ліжок – також є кілька варіантів. Це можуть бути великі бочки зі зрідженим киснем. Це – кисневі станції на території лікарні, які виробляють кисень. Це балони, які потрібно возити туди і назад на заправку. Але централізованої розводки в лікарнях в достатній кількості немає", – зазначила волонтер.

Кисневих балонів зараз в країні не вистачає. А облаштування кисневих станцій, здатних забезпечити всю лікарню – тривалий процес.

Для будівництва такої станції потрібно розробити проект, пройти експертизу, провести монтаж і протягнути магістралі в палати. Навіть якщо у лікарнях кинуться зводити кисневі станції, на це піде кілька місяців, а в середньому півроку.

До того ж, щоб провести кисень безпосередньо до ліжок, потрібно перевести з палати всіх пацієнтів. Тому що для хворих лежати в кімнаті, де ведуться ремонтно-будівельні роботи, а бригаді працювати в захисних костюмах – не варіант.

 Багато які лікарні не можуть централізовано подавати кисень пацієнтам (фото: Віталій Носач/РБК-Україна)

Саме тому зараз брак централізованої подачі лікарні намагаються "латати" за допомогою кисневих концентраторів. Це варіант швидкого кисню: концентратор виробляє його з повітря і його можна поставити прямо біля ліжка пацієнта.

"Кисневі концентратори – це не ідеальне рішення проблеми, але це дійсно тимчасова можливість забезпечити терапію для окремих пацієнтів. Деякі установи вже запаслися і по півтора тисячі концентраторів", – пояснив Сергій Дубров.

Фонд "Свої" також допомагає кисневими концентраторами тим, хто має потребу в них, перебуваючи на лікуванні вдома. Або ж в лікарні, де немає доступу до кисню.

Читайте також: Первый год с коронавирусом: как пандемия изменила мир

Тільки з 16 листопада по 16 грудня фонд видав 268 концентраторів. З них більша частина двухпотокові, тобто, ними користуються одразу двоє людей, в основному родина.

В Україні концентратори не виробляють, а тому закуповують і привозять їх з-за кордону. Чекати апаратуру доводиться по кілька тижнів. З початку епідемії ціни на концентратори зросли в рази, один обходиться в кілька десятків тисяч гривень.

Є також проблема з їх енерговитратністю. Електрична проводка лікарні може не витримати одночасного підключення до мережі великого числа апаратів.

"Уявіть собі середньостатистичну лікарню на 300 місць. Кожен кисневий концентратор споживає 600 Ватт, деякі 730. Відповідно, помноживши на 300 ліжок, ми отримуємо згорілу проводку, або згорілий трансформатор, або згорілу лікарню", – пояснила Литвинова.

Крім усього іншого, концентратори вимагають спеціального обслуговування і заміни повітряних фільтрів після кожного пацієнта. Комплект фільтрів до концентратора коштує тисячу гривень. Але в лікарнях цими заходами часто нехтують, каже волонтер.

А якщо концентратор возять від одного пацієнта до іншого без дезінфекції, заміни фільтрів і інших витратних матеріалів, він стає розсадником не тільки коронавірусу, але і інших інфекцій.

Більш того, не всі лікарі – або через незнання, або через недбалість – технічно правильно використовують концентратори і балони. А це загрожує летальним результатом для хворого, що дихає з допомогою апарату, або може навіть призвести до вибуху в приміщенні.

 Статистика заявлених ліжок з киснем викликає запитання (фото: unian)

Зараз в офіційній статистиці МОЗ зазначено, що на 21 грудня кисень підведений до понад 41 тисяч ліжок. Причому майже 26 тисяч з них нібито вільні. Але до цих цифр є чимало питань.

Дані про наявність кисневих ліжок лікарні рахують і передають "наверх" самостійно. У це число входять не тільки точки централізованої роздачі кисню, але і концентратори. Також в статистику потрапляють місця в дитячих і пологових лікарнях.

Коли наприкінці листопада міністр Степанов приїхав без попередження перевіряти медустанови Житомира, то виявилося, що в обласній лікарні із заявлених кисневих точок насправді є тільки половина. Тому є підозри, що коли МОЗ виставив планку 80%, то лікарні намагалися вписати до кисневих ліжок все, що могли.

"Не можу зрозуміти, за яким принципом говорять про наявність кисневих ліжок. Якщо у палаті стоїть шість ліжок і в цій же палаті стоїть один концентратор, яким по черзі користуються шість осіб. Це шість місць з киснем або це одне місце, забезпечене киснем? Або це жодне місце не забезпечено киснем, тому що подихати 15 хвилин в день – це ні про що?" – каже Литвинова.

Вона вважає, що єдине рішення проблеми з киснем по країні – це створення окремих ковідних лікарень на базі великих приміщень. Їх потрібно відразу обладнати централізованим киснем і переводити туди пацієнтів. Це простіше побудувати на порожньому місці, ніж переробляти прямо під лежачими хворими, каже Литвинова.

Інша справа, якби лікарні і влада вчасно зайнялися киснем – навесні або хоча б на початку літа. Тоді б не довелося екстрено шукати апарати і вибудовуватися за ними в черзі. Але цей час було згаяно.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube