Рік, що відходить, для більшості з нас був особливим. Синонімічний ряд можна продовжувати: нетиповим, незвичним, дивним. Для когось – складним і важким, іще для інших – гірким, а комусь пощастило прожити 2020-й відносно щасливо. У сумі його негативних і позитивних характеристик точно можна стверджувати одне: цей рік був незабутнім. Зокрема й через те, скількох людей ми не зустріли

Про це у своєму блозі на "Дні" пише Андрій Любка, повідомляє UAINFO.org.

Раніше було заведено казати при зустрічі "Я радий вас бачити". Рік, що минає, знаменний новою фразою: "Я радий вас не бачити". Адже не бачити когось стало новою нормою. Скасовані поїздки, форуми, фестивалі, туристичні виправи, робочі наради, перенесення робочого місця з офісу додому, скасування офлайнових переговорів, переведення шкіл і університетів на дистанційне навчання, ‒ ці й інші заходи стали вимогою часу.

Читайте також: Маєте до світу претензії? Сходіть на "Ще по одній" Вінтерберґа – Забужко

Раніше люди нарікали на те, що доводиться ходити на роботу чи до школи, що особисті зустрічі пожирають забагато часу, мріяли про відпочинок у стилі ізоляції від людей, а коли все це стало реальністю – виявилися невдоволеними. Воїстину, не догодиш людині! Щойно ми щось отримуємо, як починаємо прагнути та мріяти про щось інше. Тепер, наситившись ізоляцією досхочу, люди хочуть повернутися до так званого "нормального" життя, знову бачитися, тиснути руки й обійматися при зустрічі, подорожувати й не чути нічого про закриті кордони.

Мушу визнати, що рік самоізоляції для письменника не є чимось винятковим. Радше навпаки: ізоляція – це типове проведення часу для людей нашого фаху. Ще на початку карантину, 6 квітня 2020 року я написав: "До речі, завдяки карантину ви тепер знаєте, який вигляд має життя професійного письменника: постійна самоізоляція, непереборне бажання весь час щось перекусити, латентний алкоголізм, невдалі спроби сконцентруватися на роботі, перепади настрою від суїцидальних поривів до безпричинної ейфорії". Такими є будні людини, чия робота вимагає спокою й тиші, тож можна стверджувати, що цей рік створив нам досконалі умови для праці.

Читайте також: Письменник: Неможливість подорожувати – як завчасний досвід смерті

І справді: написати й перекласти вдалося більше, ніж за попередні роки, адже всі презентаційні тури, участь у фестивалях і різноманітних культурних заходах в Україні й за кордоном стали нереальними, а отже з’явилося більше часу для роботи. Та мушу визнати: тепер, наприкінці грудня, вже одним оком зазираючи в наступний рік, я хочу всім побажати, щоб у 2021-му ми всі знову могли бачитися. Я скучив за своїми читачами – хочу бачити їхні очі на презентаціях, відповідати на їхні запитання, вислуховувати їхні історії та підписувати книжки наживо, а не тільки онлайн.

Фраза "Я радий вас не бачити" означала власну безпеку й турботу про інших, бо не бачити – це не переносити вірус і не заражатися, бути здоровим, зрештою – залишатися живим. Але після цього року й цього унікального досвіду дуже хочеться, аби ми знову почали бачитися, бо тільки тепер зрозуміли, що бачитися – також означає залишатися по-справжньому живим.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube