Тут народ турбується, чому я так довго не пишу про свою улюблену ПАРЄ, тим паче – на тлі кризи в українській делегації. Ну що ж, ловіть довгий допис із непублічною історією

Про це на своїй сторінці у фейсбуці пише Сергій Сидоренко, повідомляє UAINFO.org.

Багато хто помітив, що в нас за лінією в ПАРЄ сталися зміни. Лізу Ясько у 11 січня ввечері пішли з посади голови делегації; її наступницею стала Марія Мезенцева (обидві депутатки, нагадаю, із фракції влади). А далі почалося найцікавіше.

Ясько звинуватила тих, хто голосував проти неї, у роботі на російський порядок денний – бо, мовляв, Росії вона набридла найбільше. Треба визнати, логіка в цих аргументах є, бо любити Ясько росіянам точно нема за що.

От тільки деяких колег Лізи це звинувачення добрячн так обурило. І треба визнати, що в їхньому обурення так само є логіка. Бо проти неї голосували не тільки представники ОПЗЖ, але й цілком проукраїнські депутат(к)и зі "Слуги", яких у притомному стані складно назвати тими, хто просуває російський порядок денний (бачив дописи Бардіної, Кравчук, точно пропустив іще когось).

А насправді із цим звільненням усе ще складніше. Його підстава – не Путін й не антипутін. Її найпростіше описати одним словом: "політика". А та, як відомо, не є лагідною, а натомість вимагає альянсів і брутальності.

Читайте також: У "Слузі народу" пояснили, чому змінили голову делегації в ПАРЄ

Та розбираючись, хто кому Рабинович у цій історії, я згадав одне своє спілкування "не під запис" із тодішнім головою моніторингового комітету ПАРЄ естонцем Андресом Геркелем. Суть розмов off the record – це святе, їх я принципово не розкриваю, але й там бувають красномовні деталі, які можливо й переказати.

Це було років із 10 тому, я в міжнародці був зеленим. Всі естонці були для мене естонцями – всі ж вони однаково підтримують Україну, а значить їх можна розглядати в одному кошикові. Тому я в розмові з Геркелем спокійно згадую про його колегу по делегації, також естонку Майліс Репс та про її ідеї... І бачу, як у Геркеля змінюється вираз обличчя, і він емоційно каже щось коротке на кшталт "Майліс?! Та це ж…" – і замовкає.

Я, спантеличений, розумію: щось пішло не так, але незрозуміло, що саме. Намагаюся перепитати в Геркеля. На що він лише дипломатично радить якусь банальність, на кшталт "зважувати різні погляди й обставини" та кілька разів додає: ми, естонці, не виносимо внутрішні суперечності за кордон.

Вже після зустрічі я зрозумів, що вони належать до різних таборів. І, напевно, тоді між "Центристами" Репс (які опираються значною мірою на російських виборців) і консервативною "Вітчизною" Геркеля саме пробігла якась чорна пантера.

Але це все деталі, які реально не мають ваги. Бо на міжнародній арені вони реально працюють спільно, попри всю колотнечу вдома. І, що ще важливіше, вже згодом я чув подібні зауваження й від представників деяких інших країн.

Читайте також: Граф Толстой, та не той: пасаж російського ксенофоба й шовініста вимагає реакції

Власне, цього я й чекаю від нашої делегації в ПАРЄ. Домашня політика, побудова політичного ґрунту, кар’єри, партійні та внутрішньопартійні сварки – це все чудово. Й емоційний допис Ясько теж має право бути. 
Але.

Я дуже сподіваюся, що обом сторонам конфлікту – як усередині "Слуги народу", так і поза ними – вистачить мудрості відповідати в діалозі з нашими західними партнерами так, як це зробив Андрес Геркель.

Бо приклади країн, де політики виносять у ПАРЄ й на інші міжнародні форуми свої внутрішні суперечки – у мене також є. До 2014-го це було стратегією й України. Ба більше, деякі політсили від цього вигравали.

Одначе просування спільних інтересів країни в цілому за такої стратегії неуникно програє, бо час і сили йдуть на це, а не на лобіювання інтересів держави; та й партнерам це стає нецікаво – бути посередником у сварках між таборами іншої країни.

А головне – зараз, у новій реальності ми не можемо собі цього дозволити. 
А відповідь на запитання про те, хто кому Рабинович у нашому конфлікті, я лишу при собі. Зокрема – з описаної вище логіки.

Даруйте, якщо розчарував, але партійна боротьба хай лишиться партійцям, а я більше про європейський вимір.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube