Рішення ЄСПЛ за позовом України проти Росії щодо фактичного контролю над анексованим Кримом знову продемонструвало, що в сучасному світі існують дві системи міжнародного права – загальноприйнята і ... російська

Про це для "Еспресо" пише Віталій Портников, повідомляє UAINFO.org.

Окупація Криму стала кульмінацією у створенні цієї паралельної системи міжнародного права. Після того, як Росія встановила фактичний контроль над територіями колишніх радянських республік – Придністров'ям, Абхазією та "Південною Осетією" – вона "легалізувала" власний контроль над Кримом, офіційно оформила "приєднання" окупованої території. І саме це рішення стало одним із головних доказів, які призвели до рішення ЄСПЛ.

Читайте також: Перша кримська перемога: що означає рішення ЄСПЧ про початок російської окупації

Однак це рішення – як і будь-які інші рішення міжнародних інституцій – не матиме для Росії ніяких реальних наслідків. Бо саме після анексії Криму Кремль остаточно визначився з відмовою від пріоритету міжнародного правосуддя, а потім й оформив цю відмову в новій редакції Конституції Росії.

По суті Путін пішов тим самим шляхом, яким пішов Сталін після Другої світової війни – тільки у "скороченому" варіанті. Радянський Союз займався тим самим і в Європі, і в Азії – фактична анексія країн Балтії та Туви, оформлення розколу Німеччини, контроль над територіями країн Центральної Європи, визнання комуністичних урядів у Китаї та в Кореї. 1975 року, незважаючи на те, що не всі західні уряди погоджувалися з таким підходом до міжнародного права, сталінські рішення були оформлені під час наради в Гельсінкі – причому підписи під його Заключним актом поставили не тільки керівники європейських країн, але і президент США разом із генеральним секретарем ЦК КПРС.

Чотирма роками раніше КНР зайняло місце Китайської республіки в ООН, а уряд Чан Кайши – доти немовби законний уряд Китаю – вже офіційно "стиснувся" до розмірів острова Тайваню. Так що у Сталіна все вийшло. І навіть коли в 1991-му розпався Радянський Союз і зник Варшавський договір, це аж ніяк не призвело до остаточного демонтажу сталінської системи світу. А головне – не призвело до демонтажу принципових підходів Кремля до міжнародного права.

Читайте також: Святкуючи звільнення Марківа, ми маємо розуміти одну важливу річ – Портников

І про це потрібно пам'ятати, коли ми говоримо про українські успіхи в міжнародних судах. Чим довше Росія зберігає фактичний контроль над окупованими нею територіями, тим більше спокуса привести цей контроль у відповідність із нормами міжнародного права на який-небудь черговій конференції в Гельсінкі.

І навіть якщо після цієї конференції путінський режим впаде – як розвалився комуністичний режим у СРСР – це зовсім не буде гарантією того, що нова Росія позбудеться всіх своїх територіальних надбань. Більш того – у неї з'явиться куди більше шансів їх утримати.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube