Інтернет не скоротив контроль Компартії в Китаї, а навпаки, допомагає йому / фото REUTERS

На світанку цифрової ери президент США Білл Клінтон віщував, що поєднання капіталізму й інтернету може лібералізувати Китай. Цей погляд був зухвалим, оптимістичним і помилковим.

Це був 2000 рік, і на очах тогочасного американського президента розгорталася революція. Комуністична партія в той час відмовлялася від ролі монополіста в забезпеченні всього: від робочих місць до нерухомості й новин, - пише The Economist. Клінтон стверджував, що в еру нових можливостей й інформаційних джерел контроль партії над людьми скорочувався, інформує UAINFO.org з посиланням на УНІАН. 

"В новому столітті свободу будуть поширювати мобільні телефони й  кабельні модеми", - говорив Клінтон.

Звісно, він добре знав, що Китай намагається взяти свою частину інтернету під контроль.

"Щасти! Це ніби намагатися цвяхами прибити желе до стіни", - сміявся він.

Але керівництво Компартії витратило наступні 20 років на те, щоб довести: з потрібкою кількістю цвяхів інтернет можна змусити підкоритися. Довелося добряче попрацювати, залучивши армії цензорів, спецслужби й пропагандистів. Інтернет-компанії зобов'язані наймати десятки тисяч модераторів, яким платять за виявлення й видалення заборонених ідей і знімків за лічені секунди.

Клінтон не зовсім помилявся. Присутність держави у житті багатьох простих китайців скоротилася у порівнянні з тим, що було в минулому. У деяких секторах чиновники намагалися зберегти свою майже монополію на забезпечення схваленої інформації. В індустрії новин лідери Компартії влили чималі ресурси в офіційні інформаційні агентства, такі як People’s Daily, заохочуючи їх створювати більш жваві дочірні компанії, щоб змагатися з комерційними ЗМІ. Громадяни час від часу наважуються повідомляти новини з власної ініціативи й ставити під сумнів офіційну версію подій. За це їм висувають догани, звільняють з роботи, затримують або кидають до в’язниці.

Сектор розваг найкраще спростовує передбачення Клінтона. Тому що це та сфера, в якій стався вибух комерційної конкуренції, особливо в інтернеті. Але при цьому хватка партії лишилася міцною. На перший погляд, все чудово. Покоління тому, якщо відкинути піратські відео, державне телебачення й офіційна цензура в сфері кіно мала абсолютний контроль над тим, що люди дивляться вдома й в кінотеатрах. Але тепер все змінилося.

Якщо зайди в сільську китайську хату, в кутку все одно буде патякати телевізор, який ліниво будуть дивитися старі й дуже молоді жителі. Але в інших місцях, в кожному вагоні потягів, кафе чи гуртожитку кожен китаєць буде дивитися у свій смартфон. Хтось дивиться драматичний фільм, хтось - конкурс талантів або короткі відео від аматорів чи стрім фермера-танцюриста чи співака-далекобійника. Хлопець-підліток в автобусі, наприклад, буде дивитися трансляцію відеогри. А молоді жінки на місцях за ним можуть дивитися популярного блогера з соціальних мереж, у якого 40 мільйонів підписників. Тож Китай може сміливо хвалитися найбільшим і надзвичайно розвиненим ринком електронної комерції. 

Все це змушує чиновників бути пильними. 5 березня в щорічному звіті Національних народних зборів прем'єр-міністр Лі Кецян закликав до більшої громадської цивілізованості в індустріях культури заради "розвиненої соціалістичної культури". За чотири дні до того Китайська асоціація виконавських мистецтв запровадила новий список з 15 видів поведінки, за які акторам, музикантам й іншим митцям можуть заборонити виступати на рік чи довше. Дії, за які може спіткати покарання, варіюються від образи національної честі Китаю до керування автомобілем напідпитку, гри в азартні ігри чи виступу "під фанеру".

 Такі настанови ґрунтуються на попередніх кроках галузевих асоціацій щодо захисту соціальної стабільності. Серед них правила, які заборонять зображення гомосексуального кохання, позашлюбних стосунків, куріння чи чаклунства. В сучасному Китаї, де нерівність до болю висока, регулятори у сфері кіно й телебачення намагаються обмежити демонстрацію багатства чи успадкованих привілеїв. Через це вони критикували реаліті-шоу за участі дітей відомих людей.

Цензори тримають мертву хватку на горлі сфери розваг не лише за допомогою правил. Останнім часом сама природа сучасного китайського інтернету - гіпер-кормерційного місця, яке патрулюють "тонкошкурі" хулігани - почала допомагати їм. Це дуже небезпечні часи, щоб бути знаменитістю в Китаї. За перші кілька тижнів 2021 року фани, помітні блогери й державні ЗМІ об'єднали зусилля, щоб докоряти дуже великій кількості знаменитостей. Масштаби були настільки великими, що сайт Tencent News опублікував статтю з заголовком: "Ера вибачень зірок почалася: щоб ти не зробив не так, вибачайся".

Серед тих, кого змусили просити пробачення цього року - актриса, яку звинуватили в тому, що вона відмовилася від двох народжених сурогатною матір'ю дітей в США, і комік, який створив сексистську рекламу для жіночої білизни. Вибачатися довелося й комедійній актрисі, яка позувала в кофті на тлі напису: "Інструмент для приманки чоловіків". За це її звинуватили в об'єктивізації жінок. Суспільний осуд вдарив і по 20-річному вершнику з Тибету, якого підловили на тому, що він курив. За кілька місяців завдяки симпатичним усміхненим фото він став "послом доброї волі" свого містечка.

Коли сили ринку допомагають Комуністичній партії правити

Видання Chaguan нещодавно провело інтерв'ю з ветеранами сфери розваг. Вони розповіли про своїх знаменитих друзів, які "сидять на таблетках" від депресії, і пояснили, чому так сталося. Колись зірки опинялися під пильною увагою лише тоді, коли знімали новий фільм. Тепер фани хочуть перевіряти кожну деталь життя актора в соціальних мережах й розраховують, що їхній ідол по-справжньому ідеальний.

Визнані митці зіштовхнулися з тим, що талант-шоу щорічно створюють для них сотні нових конкурентів. В країні, де владу критикувати заборонено, можливість сварити знаменитостей стає корисним "запобіжним клапаном". Особливо коли зірки провокують реальне роздратування, ухиляючись від сплати податків чи зловживаючи іншими привілеями. Жорстка конкуренція підвищує виробничі витрати. Але політичний контроль скоротив різноманіття культурної пропозиції. Коли на ринку так багато патріотичних фільмів про війну чи "мильних опер", важливою стає дохідність, а не мистецтво. Норовливі спонсори швидко йдуть при перших ознаках появи проблем.

Комуністична партія більше не монополіст в сфері розваг. Але вона досі пише правила. Відрізані від світу фаєрволами й контролем імпорту, китайський інтернет й індустрії культури стали картелями, які винагороджують лояльних і слухняних. Це дає цензорам всю владу, яка їм тільки потрібна.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube