Особисто мені ініціативащодо першого київського референдумунагадує відкриттяАндріївського узвозу після реконструкції.Це, напевно, таке наше ноу-хау, щоб післяремонту люди милувались не справжнімифасадами відреставрованих будівель, аїхніми зображеннями на спеціальнихрозтяжках, які прикривають руїни.

Так і з запитаннями,які пропонується винести на обговореннякиївської громади. Вони просто маскуютьголовну столичну проблему – руйнаціюмісцевого самоврядування. Тому, якбиініціатори референдуму насправдіпрагнули покращити ситуацію в Києві,вони б винесли на референдум лише однезапитання. А саме - чи підтримує громадавимогу, аби в місті всю повноту владимав лише міський голова, якого обиратименарод?

Всі інші запитання відлукавого. Бо, корінь зла у безвідповідальностівлади, а не в тому, що місту бракує надодаток до звичайної міліції, чисельністьякої у межах країни просто вражає, ще ймуніципальних формувань. Чи формальногонародного «одобрямса» Генплану, вдрібницях якого мають розбиратися,насамперед, фахівці.

Саме ця системабезвідповідальності, дозволяє Л.Черновецькомуподати у відставку, навіть, невідзвітувавши перед громадою, а членамйого молодої команди претендувати надепутатські мандати, замість ознайомленняз матеріалами карних справ за розкраданнякомунального майна та ресурсів міста.Саме ця система дозволяє хизуватисячиновникам міської адміністрації зприводу мільярдних витрат на підготовкудо ЄВРО і при цьому позбавляє громадузаконного права поцікавитись, а чи булиці витрати обґрунтованими, а отриманірезультати якісними. І, нарешті, самеця система, дозволяє нинішнім, переконаний– тимчасовим – володарям Києва, одночаснотворити «будівничий бєспреєдєл»,нехтуючи волею киян, та маніпулюватинею за допомогою «фасадного референдуму».

Нам не потрібна влада,яку призначають, і яка заграє з намиперед виборами. Нам потрібна влада, якуми обиратимемо, та яка відповідатимеперед нами.

Юрий КРИКУНОВ

ЧЕРНОВЕЦКИЙ ЛЕОНИД МИХАЙЛОВИЧ. ДОСЬЕ