Рівно 35 років тому, 26 квітня 1986 року, на території України сталася найбільша техногенна катастрофа в історії людства — аварія на Чорнобильській АЕС.

НВ публікує 10 фактів про цю трагедію, інформує UAINFO.org.

1. КДБ ще в 1978 році побоювався, що на ЧАЕС може статися вибух

Перші етапи будівництва Чорнобильської атомної електростанції почалися ще на початку 1970-х, а в 1978 році почався фізичний пуск другого енергоблоку АЕС.

Згідно з розсекреченими документами КДБ за період з 1973-го до 1984 року, внесених до списку ЮНЕСКО, під час будівництва робітники порушували технічні норми, а на об'єкт могли потрапляти сторонні.

Зокрема, в українському відділі КДБ були незадоволені роботою арматурного цеху, а також якістю використовуваних під час будівництва матеріалів.

«У підготовлювані під бетонування блоки часто встановлюються армокаркаси зі сталі низьких марок і поганою якістю електрозварювання», — писав у доповідній записці начальник Києво-Святошинського райвідділу УКДБ при РМ УРСР у Київській області майор Тютюнник у 1973 році.

Серйозні побоювання в керівництві радянських спецслужб щодо ЧАЕС почалися в грудні 1978 року — тоді начальник районного відділу КДБ Клочко склав доповідну записку «Про порушення в будівництві Чорнобильської АЕС».

«На будівництві ІІ блоку ЧАЕС мають місце факти порушень технологічних норм ведення будівельних і монтажних робіт на окремих ділянках, які призводять до аварій і нещасних випадків, а в подальшому під час експлуатації реактора можуть призвести і до надзвичайних подій», — писав він у секретному звіті.

Керівники поспішали здати об'єкт в експлуатацію, через що порушувалися технологічні норми будівництва.

«Низька якість будівництва, відсутність належного контролю з боку Управління будівництва може призвести надалі до руйнування об'єктів будівництва, радіоактивного зараження навколишнього середовища та інших надзвичайних подій», — доповідав начальник Чорнобильського РВ УКДБ УРСР у Києві і Київській області Клочко.

2. Київських школярів примусово зігнали на першотравневу демонстрацію, після чого їхні костюми «зафонили»

Радянське керівництво хотіло за будь-яку ціну провести першотравневу демонстрацію, присвячену святу, зведеному в СРСР у культ. За словами першого президента України, а на момент аварії — члена відділу агітації і пропаганди ЦК КПУ, Леоніда Кравчука, розпорядження про проведення Першотравня в Києві відразу після вибуху на ЧАЕС надійшло від генерального секретаря ЦК КПРС Михайла Горбачова.

Але, ймовірно, найстрашніший епізод навколо київської першотравневої демонстрації 1986 року стосувався школярів — на їхніх костюмах зафіксували високий радіаційний фон.

Читайте також: Аварії на ЧАЕС траплялися й до 1986 року: галузевий держархів СБУ оприлюднив засекречені раніше документи

«На період підготовки демонстрації 1 Травня учням шкіл видали тренувальні костюми, в яких вони репетирували програму 27, 28, 29 [квітня]. З 5 до 8 травня ці костюми здали в школи. Одяг має досить високий рівень фону. Школи мають намір здати костюми до палацу піонерів. Необхідна дезактивація», — йдеться в довідці 6 відділу УКДБ у Києві та Київській області про оперативну ситуацію в столиці України і в місцях розміщення евакуйованих осіб 8 травня 1986 р.

3. Швеція — перша західна держава, яка дізналася про трагедію

Працівники шведської атомної електростанції Форсмарк, ймовірно, першими в світі, крім радянських функціонерів, дізналися про трагедію в Чорнобилі.

Вранці 28 квітня, через два дні після вибуху на ЧАЕС, на станції Форсмарк (відстань до Чорнобиля — приблизно 1100 кілометрів) прозвучали сирени — прилади виявлення радіації зафіксували у повітрі радіоактивні частинки, проте спочатку шведи не розуміли, що було їх джерелом.

Після цього працівники Форсмарка провели детальний аналіз і з’ясували, що вітер приніс небезпечні частинки з СРСР.

«Завдяки ранньому виявленню ми змогли поінформувати шведську владу на ранній стадії, яка пізніше повідомила світу про радіоактивний викид, що стався після катастрофи в Радянському Союзі», — розповів Клас-Йоран Рунермарк, який у ті роки працював диспетчером на шведській АЕС.

Радянська влада сповістила жителів про катастрофу лише ввечері 28 квітня — ймовірно, про це намагалися б промовчати довше, якби не шведи.

Крім цього, шведські журналісти, які працювали в Києві, одними з перших після трагедії намагалися отримати інформацію про вибух — їм перешкодили співробітники КДБ.

«У м. Києві перебувають 16 інокореспондентів. Відвернено спроби кореспондентів з Англії, Франції та Швеції зібрати тенденційну інформацію на залізничному вокзалі м. Києва, шляхом підведення членів спецдружини УКДБ з нейтральних позицій, які замкнули іноземців на себе», — йдеться в документах радянських спецслужб.

Про шведських журналісток, які намагалися дізнатися правду про катастрофу, також розповідала відома білоруська письменниця і лауреатка Нобелівської премії з літератури Світлана Алексієвич.

«Мені зателефонувала моя подруга, журналістка зі Швеції, і розповіла про аварію. Я ж, як нормальна радянська людина того часу, сказала: „Ну, може бути… Наші радіостанції мовчать — думаю, ви перебільшуєте“. Потім, не раз зустрічаючись з нею, ми згадували, як повільно ми, і я зокрема, звільнялися з-під „наркозу“ ідеї, віри в комунізм», — згадувала вона в інтерв'ю Радіо НВ.

4. Туристи з США стали одними з перших випадкових жертв опромінення

Лише через три дні після вибуху на ЧАЕС туристів зі Сполучених Штатів відправили на екскурсію (у документах спецслужб не вказано її маршрут) — це було зроблено зусиллями офіцерів діючого резерву (тобто агентами, які працюють у цивільних установах) і агентурою КДБ.

«Туристи групи СШA (31 особа), повідомлення І-4812, які мешкають у готелі „Русь“, вранці 29.04.86 р. намагалися придбати авіаквитки в Ленінград для дострокового виїзду з м. Києва, чинили тиск на адміністрацію готелю. Вжитими заходами через ОДР і агентуру обстановку нормалізовано, група виїхала на екскурсію», — зазначено в записці радянських спецслужб.

Іншими жертвами, — але вже дезінформації, — стали американські журналісти і співробітники Державного департаменту США. КДБ усіма силами намагався приховати відомості про реальну ситуацію в Києві та регіоні від Заходу.

«Протягом дня в готелях фіксувалися численні телефонні дзвінки з США, Англії, інопредставництв у м. Москві, в яких представники зазначених установ через інотуристів і працівників готелів намагалися з’ясувати обстановку в Києві, запитували, чи проводиться евакуація жителів, чи немає жертв серед населення і т. д. З метою запобігання передачі перекрученої і негативної інформації з керівниками тургруп проводилася роз’яснювальна робота», — зазначено в «довідці 2 відділу УКДБ УРСР у м. Києві та Київській області про заходи оперативного впливу на іноземців у зв’язку з аварією на ЧАЕС».

Іноземні журналісти й уряди намагалися дізнатися про ситуацію через керівника туристичної групи з США Д. Терроу, — однак на того тиснули агенти КДБ, проводячи «бесіди».

«Після бесіди, проведеної з керівником групи з CШA Терроу Д., на останнього вийшов представник фірми „Фінейр“ у Москві, який ставив запитання провокаційного змісту […]. У присутності ОДР Терроу дав об'єктивну оцінку обстановки в Києві, повідомив про нормальне функціонування підприємств, транспорту і т. д. Потім Терроу дав інтерв'ю аналогічного змісту представнику телекомпанії „Сі-Ей-Ей“ Стюарту Л., який подзвонив йому з США і повідомив про те, що в США сформувалася думка про надзвичайний стан у м. Києві, паніку, факти грабежів тощо. Терроу категорично відкинув ці твердження», — йдеться в документах КДБ.

Читайте також: "Наші хлопці вмирали у 30-35 років" – спогади про ліквідацію аварії на ЧАЕС

Коли в готель Либідь подзвонив співробітник Державного департаменту США, зазначений у радянській довідці як «Міллер Т.», і попросив запросити до телефону будь-якого туриста, що говорить по-англійськи, радянські агенти доручили розмову «підданому Великої Британії Сміту Д.» (з яким, очевидно, «провели бесіду»).

Багато людей, не довіряючи інформації влади про масштаби катастрофи, намагалися покинути Київ і прилеглі міста. У 1990 році діти з забруднених радіацією районів вирушили на лікування за кордон на запрошення урядів іноземних держав / Фото: USFCRFC / IAEA Imagebank via Flickr

Той заявив, що «обстановка в Києві нормальна, екскурсійні програми проводяться за планом, місто не закрите, інотуристи вільно прибувають і вибувають з нього».

Крім цього, біля місць проживання іноземців КДБ встановило цілодобове чергування.

5. Перша серйозна аварія на ЧАЕС сталася ще в 1982 році

Хоча невеликі аварії й нещасні випадки траплялися протягом практично всього періоду будівництва ЧАЕС, перша серйозна локальна аварія на атомній електростанції сталася в 1982 році — за чотири роки до катастрофи.

14 вересня 1982-го внаслідок аварії I енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції радіоактивне паливо випало у графітову кладку.

«14 вересня в необслуговуваних приміщеннях газового контуру і дренажних систем сталося підвищення рівня гамма-випромінювань до 1000 мікрорентгенів на секунду, що перевищило допустиму межу в 100 разів. Крім того, внаслідок викиду радіоактивної пари через вентиляційну трубу під час дощу сталося локальне радіаційне забруднення території на майданчику радіусом близько 250 метрів», — писав у доповіді голова КДБ УРСР Степан Муха.

Забруднені ділянки промили водою, засипали ґрунтом і листям, після чого, відповідно до твердження Мухи, радіаційний фон знизився до норми.

«УКДБ здійснюються заходи щодо недопущення розповсюдження панічних, провокаційних чуток і інших негативних проявів у зв’язку з цією подією. КДБ СРСР повідомлено», — йшлося в кінці повідомлення.

6. Радянська влада прямим указом засекретила відомості, що розкривають справжні причини аварії

8 липня 1986 року п’ятий відділ Шостого управління (відповідало за економічну контррозвідку і промислову безпеку) КДБ СРСР видав секретний документ під назвою Перелік відомостей, що підлягають засекречуванню з питань, пов’язаних з аварією на блоці № 4 Чорнобильської АЕС (ЧАЕС).

Першим же пунктом ухвалювалося засекретити «відомості, що розкривають справжні причини аварії на блоці № 4 ЧАЕС».

Крім цього, від громадян приховали: зведені відомості про радіаційну обстановку, зокрема в Зоні відчуження (тоді називалася 30-кілометровою зоною); повні відомості про характер руйнувань та обсяги пошкоджень обладнання і систем енергоблоку АЕС; відомості про суміш, викинуту під час аварії; інформацію про масштаби ліквідації наслідків аварії; відомості про нові ефективні засоби і методи дезактивації.

Також засекретили відомості про захворюваність людей на променеву хворобу; про радіоактивне забруднення природних середовищ, харчових продуктів і кормів; про масові отруєння та епідемічні захворювання, пов’язані з катастрофою, та іншу інформацію.

Радіаційний фон станом на 9−10 травня в Києві становив від 500 до 1050 мікрорентгенів на годину, а в приміщеннях — до 100 мікрорентгенів на годину, тоді як на пресконференції в Москві заявляли про показники в 3−6 разів нижчі.

Водночас київські лікарі за наказом Міністерства охорони здоров’я УРСР ставили хибні діагнози хворим на променеву хворобу.

«За даними Шевченківського РВ УКДБ адміністрація Київської обласної та 25 лікарень, посилаючись на вказівку МОЗ УРСР (нібито Наказ № 24с від 11.05.86 р.) в історіях хвороби хворих з ознаками „променева хвороба“ вказує діагноз „вегето-судинна дистонія“. На думку головного лікаря обласної лікарні Клименка А.М., подібна постановка питання може в подальшому призвести до плутанини під час призначення лікування, діагностики, а також вирішення питання про інвалідність і встановлення пенсії», — йшлося в довідці КДБ.

7. Після катастрофи на ЧАЕС в атмосферу потрапило в 400 разів більше радіоактивних речовин, ніж після бомбардування Хіросіми

Вибух четвертого енергоблоку ЧАЕС — найбільша техногенна аварія в історії людства. Після цієї катастрофи, за деякими підрахунками, в атмосферу потрапило в 400 разів більше радіоактивних речовин, ніж після вибуху атомної бомби Малюк в японському місті Хіросіма.

А в порівнянні з катастрофою на АЕС Фукусіма в 2011 році, після трагедії в Чорнобилі в повітря було викинуто більш ніж у 10 разів більше радіоактивних частинок: 520 петабеккерелів проти 5,300 петабеккерелів (один беккерель визначається як активність джерела, в якому за одну секунду відбувається в середньому один радіоактивний розпад). Якщо брати за основу іншу одиницю виміру, радіаційні наслідки аварії на ЧАЕС можна оцінити між 50 і 200 мільйонами кюрі. Для порівняння: 1 кюрі відповідає активності речовини, в якій за секунду відбувається 3,7⋅1010 радіоактивних розпадів.

Повністю дезактивувати Чорнобильську зону після катастрофи 1986 року неможливо — внаслідок аварії випав елемент плутоній-239, період напіврозпаду якого становить 24 110 років. Крім цього, продукт напіврозпаду плутонію — америцій-241 — сам проходить період напіврозпаду 432 роки.

8. Протягом десятиліття в Україні зібрали 10 тисяч зубів ліквідаторів для оцінки ступеня опромінення

У ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС брали участь понад 526 тисяч осіб. За різними оцінками, від 50 до 100 тисяч з них загинули.

За період з 1998-го до 2011 року було зібрано 10 тисяч зубів ліквідаторів для ретроспективної оцінки доз опромінення. Половина з них виявилася придатною для цієї мети. В Україні було створено цілу систему збору зубів, яка діє в семи областях: Дніпропетровська, Запорізька, Полтавська, Харківська, Черкаська, Чернігівська та Київська.

9. Внаслідок пожеж у 2020 році в Зоні відчуження згоріли 30% туристичних об'єктів

4 квітня 2020 року в Чорнобильській зоні відчуження і безумовного (обов'язкового) відселення спалахнула пожежа, загасити яку українським пожежникам вдалося лише 14 квітня — цьому допоміг дощ. З вогнем боролися понад 400 осіб і приблизно 100 одиниць техніки. Три літаки і три вертольоти здійснили сотні вильотів і скинули понад 460 тонн води.

Через кілька днів, 18 квітня, в повітрі Києва виявили продукти горіння, які в кілька разів перевищують норму, зокрема формальдегід, сірку і діоксид азоту.

Читайте також: Чорнобильська катастрофа втілила фундаментальну помилку, закладену в основу СРСР

Пожежа сухостою в Чорнобильській зоні відчуження, 18 квітня 2020 року / Фото: REUTERS / Volodymyr Shuvayev

22 квітня, за словами голови Асоціації чорнобильських туроператорів Ярослава Ємельяненка, поблизу ЧАЕС продовжували горіти торфовища, а на сході зони обов’язкового відселення вже згоріли три села.

Крім цього, понад 30% туристичних локацій втрачено повністю і відновленню не підлягають, розповів він. Серед них — радянські бази відпочинку і села.

Ємельяненко передбачає, що в майбутньому втрачені об'єкти можуть бути реконструйовані в режимі доповненої реальності (AR). Однак головні туристичні локації не постраждали: міста Чорнобиль та Чорнобиль-2, а також Прип’ять.

10. Протягом чотирьох років екологи спостерігали за фауною Зони відчуження — там вони зафіксували першого зубра в Поліссі за останні 300 років

У Зоні відчуження продовжують жити близько 400 видів тварин, птахів і риб, 1200 видів флори, 60 з яких занесені в Червону книгу України, а 20 є рідкісними.

У 2014 році британські вчені і український зоолог Сергій Гащак встановили в Чорнобильській зоні відчуження 42 камери-пастки. Вони зафіксували безліч тварин, серед яких вовки, лисиці, олені, рисі, коні Пржевальського, дикі кабани, єнотовидні собаки та інші види.

Але справжнє наукове відкриття стосувалося першої за останні 300 років появи в Київському Поліссі зубра — за ним український зоолог за допомогою фотопасток спостерігав з 2012 до 2016 року.

«Беручи до уваги кількість угідь, що відповідають потребам зубра, розмір ЧЗВ, охоронний режим і той факт, що колись це був автохтонний вид, ЧЗВ могла б стати найкращим місцем в Україні, де можна було б створити велику вільну популяцію зубра», — писав Сергій Гащак.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube