Довгі роки це була нерозв'язна загадка, яку пропонувала дослідникам одна з найдавніших і найбільш довговічних цивілізацій у світі.

Про це пише ВВС, інформує UAINFO.org.   

Навіть якщо ви ніколи не цікавилися давньоєгипетськими скульптурами, можете повірити нам на слово: у багатьох з них відбиті носи.

На перший погляд, у відбитих носах давніх статуй немає нічого несподіваного: адже через тисячоліття вони неминуче повинні руйнуватися природним чином, правда ж? Однак чому тоді серед них так багато і прекрасно збережених примірників, у яких, проте, ніс теж відбитий?

Можна припустити, що ніс, зрештою - деталь, що видається, він, так би мовити, стирчить, він найбільш вразливий, тож якщо щось і має відламуватися першим, то це він.

Але навіть якщо це й так, чим пояснити те, що й такі давньоєгипетські художні роботи, як барельєфи і картини, теж несуть на собі сліди такого ж варварського поводження з цією частиною тіла?

Питання це породило безліч гіпотез, зокрема й таку спірну (яку досі можна зустріти - попри те, що її неспроможність начебто вже доведена): відбиття і спотворення носів на зображеннях було підступною спробою європейських колоніалістів знищити африканське коріння давніх єгиптян.

Читайте також: Археологи нашли в Египте 110 древних гробниц

На думку експертів, теорія ця ні на чому не базується, хоча б тому, що носи - далеко не єдиний фізичний доказ цього коріння. Як вважають вчені, імперіалізм, пропри його жахи, не може відповідати й за відбиті носи.

Так що ж з ними могло статися?

Вимкнути божественну могутність

Наразі, якщо спробувати дати розумну відповідь одним словом, то цим словом буде "іконоклазм" (від грецького εικών - зображення, ікона і κλαστειν - розбивати), або іконоборство.

І тут ідеться не про релігійний християнський феномен, відомий у часи Візантії та протестантської Реформації, коли заперечувався культ священних зображень, коли ікони знищували, коли переслідували тих, хто перед ними молився.

У нашому, давньоєгипетському випадку йдеться про іконоборство в ширшому сенсі - про віру в важливість знищення мальованих зображень або руйнування скульптур з політичних (згадаймо знищення статуй Саддама Хусейна американськими солдатами у 2003 році), релігійних (недавній приклад - знищення баміанських статуй Будди талібами в Афганістані), та естетичних мотивів (наприклад, заперечення культурної спадщини попередніх періодів).

Все це отримує ще більший сенс, якщо врахувати, що для давніх єгиптян статуї були свого роду точкою контакту божеств зі смертними мешканцями землі. За тодішніми уявленнями, бог сходив у присвячений йому храм і возз'єднувався зі своїм скульптурним зображенням, тобто шанували не саму статую, а втілення у ній невидимого бога.

Едвард Блайберг, старший куратор експозиції єгипетського, класичного і давнього близькосхідного мистецтва в Бруклінському музеї (США), зацікавився цим питанням через те, що його найчастіше задають відвідувачі музею: "Чому в них відбиті носи?"

З точки зору Блайберга, навіть самі слова "скульптура" (в первісному значенні - "щось створене для життя") і "скульптор" ("той, хто дає життя") підкреслюють те, що зображення - живі.

В об'єктах з каменю, металу, дерева, глини і навіть воску, які зображують людину, можуть жити бог або ж людина, яка померла, а потім стала божеством, і завдяки такому "вселенню" вони здатні діяти в матеріальному світі.Саме так говорять про давньоєгипетську богиню любові й родючості Хатхор у письменах на стіні грандіозного храму в місті Дендер, ймовірно, побудованому в 2310-2260 рр. до н.е .: "(...) Вона злітає з небес, щоб увійти в земну межу твоєї душі (йдеться про храм. - Ред.), вона летить до твого тіла, вона населяє його".

В цьому випадку богиня входить у статую, але письмена в тому ж самому храмі розповідають і про те, як Осіріс (один з найважливіших богів в Стародавньому Єгипті, бог відродження, цар загробного світу і суддя душ покійних) входить у власне зображення на барельєфі.

Читайте також: В Египте археологи обнаружили 2000-летнюю мумию с золотым языком 

Єгиптяни вірили, що зображення, після того як у них вселилося божество, мають могутність, яку можна розбудити за допомогою певних ритуалів.

А можна цю могутність вимкнути - навмисно пошкодивши зображення. Наприклад, відбивши ніс статуї.

Але навіщо це робити?

Причин могло бути багато. Наприклад, помста тим, хто вже перейшов в інший світ. Розкрадачі гробниць могли побоюватися помсти того, чию могилу вони розворушили. Могло бути знайоме нам і понині бажання переписати історію. А то й повністю змінити культуру.

Коли батько Тутанхамона Ехнатон, що правив між 1353 і 1336 рр. до н.е., захотів, щоб у центрі єгипетської релігії був бог Атон (уособлення сонячного диска), він протистояв Амону, богу чорного небесного простору, повітря. Як зброю Ехнатон обрав знищення зображень Амона.

Коли ж Ехнатон помер, все знову змінилося: єгиптяни повернулися до традиційного поклоніння Амону, а храми й пам'ятники, зведені на честь Атона і попереднього фараона, зазнали руйнувань.

Слід, однак, пам'ятати, що не тільки боги можуть заселяти зображення. Таку здатність можуть мати й деякі люди - які померли, а потім подолали довгий і небезпечний, наповнений зустрічами з демонами шлях до Залу подвійної істини, Залу двох правд, де на Суді душ в бога Осіріса продемонстрували свою добропорядність (в першу чергу духовну) і стали божествами.

Знання, що твої предки й після смерті продовжують бути з тобою, може втішати ... А може й турбувати, особливо якщо ти - впливова людина, могутня фігура, і не хочеш, щоб справи минулого затьмарювали твою нинішню велич.

Така боротьба за владу часто залишає свої сліди в історії. І страждають часом носи.

Коли Тутмос III, фараон XVIII династії, що правив у XV столітті до н. е., захотів бути впевненим у тому, що царство успадкує його син, він постарався стерти з історії як свого попередника на троні, так і свою мачуху й тітку Хатшепсут (яка протягом перших 22 років правління Тутмоса III була його співправителькою), знищивши речові докази - тобто зображення і скульптури. І у нього майже вийшло.

Звична справа

Із вищенаведених прикладів може скластися враження, що таке було характерно тільки для екстремальних випадків. Але, як підкреслює єгиптолог Роберт К. Рітнер, для Стародавнього Єгипту це було звичною справою.

Серед різноманітних текстів, у яких висловлювалася стурбованість щодо можливого вандалізму стосовно статуй і зображень, є указ фараона (приблизно 2130-1980 до н.е.), в якому правитель прямо загрожує страшними карами всім, хто заподіє шкоду статуям та іншому майну в храмі.

Напад на гробниці вважали дуже серйозним гріхом, що знайшло своє відображення в одному з "Королівських указів з храму Мін у Коптусі":

Читайте также: Мистический год: В Египте раскопали еще 100 саркофагов с мумиями

"Що ж стосується будь-якого, хто нападе на моє тіло в некрополі, і того, хто дістане мою статую з моєї могили, [бог сонця] Ра зненавидить його. Він не отримає води з вівтаря Осіріса, він ніколи не передасть свого майна у спадок своїм синам".

Чому саме ніс?

Метою спотворення зображення було відняти або хоча б знизити могутність фігури, представленої у вигляді скульптури або барельєфа. Зробити це можна було різними способами.

Якщо ви хотіли, щоб зображена людина більше не змогла робити підношення богам, ви просто відбивали у статуї ту руку, якою зазвичай робили підношення - ліву.

Якщо ви хотіли, щоб бог вас не чув, ви відбивали його статуям вуха.

Якщо ж ви прагнули обрубати усі можливі комунікаційні можливості, то хорошим способом було відділення голови статуї від решти тіла.

Але, мабуть, найбільш ефективним і найшвидшим способом здійснення мрій було відбиття носа.

"Ніс - джерело дихання, дихання життя; найпростіший спосіб убити внутрішній дух [статуї] - задушити, відбивши ніс", - пояснює Блайберг.

Кілька ударів молотком по долоту - і проблема вирішена.Парадокс полягає в тому, що це нав'язливе бажання знищувати зображення лише доводить те, наскільки важливими вони були для цієї великої цивілізації.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube