"Він не повернувся додому ні тієї, ні жодної іншої ночі. Як ми дізналися після довгих років розслідування та багатьох годин судових засідань, того ранку могло ніколи не статись. Міліція планувала викрасти Георгія напередодні ввечері, у п’ятницю 15 вересня. Але щось пішло не так у заздалегідь спланованій операції МВС, і вони затримали його 16 вересня. Четверо співробітників міліції під проводом генерала Пукача штовхнули мого чоловіка в машину, коли він ішов додому. Вони привезли його до лісу під Києвом, задушили його-таки ременем і закопали тіло на місці. Пізніше один з убивць, генерал Пукач, повернувся, відрізав голову трупу мого чоловіка, спалив тіло й знову закопав його", - про це на своїй сторінці у Фейсбуці пише Мирослава Гонгадзе, інформує UAINFO.org 

"Через два місяці в місцевому морзі я побачила те, що залишилося від мого кохання, те, що випадково знайшли люди з сусіднього села. Ідентифікувати його було неможливо. Прокурор хотів, щоб я сказала, що не можу ідентифікувати тіло. Немає тіла – немає злочину.

Я намагалася сказати правду і написала у протоколі: "Це тіло з великою ймовірністю належить моєму чоловіку Георгію Гонгадзе".

У квітні 2001-го за результатами експертизи ДНК слідчі головного офісу ФБР у Вашингтоні повідомили мені, що тіло, знайдене в Таращі під Києвом, належить моєму чоловікові.

Читайте також: США в 21-шу річницю вбивства Гонгадзе закликали притягнути до відповідальності всіх причетних

Вбивство Георгія та мої намагання знайти справедливість розділили моє життя на до і після та змінили його назавжди.

З двома трирічними доньками я була змушена покинути Україну.

Цей злочин і громадський резонанс, а також таємно зроблені записи президента Кучми з проханням до його підлеглих позбутися мого чоловіка змінили траєкторію розвитку країни.

Усі виконавці злочину понесли покарання.

Читайте також: 20 лет без Гонгадзе – невыученные уроки украинской истории

Президент, підозрюваний у причетності до замовлення вбивства, насолоджується пенсією.

Моєму чоловікові Георгію Гонгадзе був всього 31 рік. Його голову знайшли лише за шість років після вбивства. Ми з доньками нарешті змогли його поховати лише у березні 2016 року.

Він був журналістом-розслідувачем.

Життя було ціною, яку він заплатив за свою роботу", - завершує Мирослава Гонгадзе.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube