Країна нині стоїть напорозі повного знищення пасажирськихперевезень на залізниці. Після зняттяз маршрутів майже півсотні пар потягів,переведення інших на незручний графік(ранній від’їзд і приїзд серед ночі),або збільшення часу пересування в дорозі(старі добрі потяги пропускаютьнепопулярні серед народу, але лобійованівладою Хюндаї) призвело до того, щодешево і зручно їздити по країні сталонеможливо.

Пишу цей блог о 3-тійгодині ночі на Вінницькому вокзалі. Якя туди потрапила? Приїхала з Києва ітепер чекаю на потяг на Львів. Чекатимені дві з половиною години. Так їдупісля введення нового графіку вжевтретє. Адже купити квитки на пряміпотяги Київ-Львів, які відходять внайзручніший час - після дев’ятої вечора- стало неможливо. Чому? Бо потягів нелишилося.

Це кінець туристичномуЛьвову, адже раніше кияни практикуваливирватися сюди на вихідні. Нині всінайкращі плани обламуються об «квитківнемає».

Причому ситуація зпотягами набагато гірша, ніж якщопроаналізувати офіційний графік насайті «Укрзалізниці». Здається, тампросто займаються шахрайством. Наприклад,автор особисто встановив, що потягаМосква-Львів № 211, що відходить о 00.50 зКиєва в західному напрямку, не існує.Якщо звертатися в каси вам скажуть нанього не має квитків, натомість вінпросто скасований.

І очевидно подібнаситуація не лише з цим потягом.

Але навіть неправдиваофіційна інформація шокує – згіднорозкладу вже в кінці червня у найзручнішийчас від’їзду на Львів з 21 по 24 лишитьсялише два потяги. Як вони вмістять всіхбажаючих?

Цікаве питання: чому20 років незалежності в Україні існувавсоціальний залізничний транспорт, поприкризи, економічний безлад початкудев’яностих, а нині, коли у насзгідно офіційнихзаяв Азарова «немає інфляції, ростеВВП», урядовці вирішили позбавитиукраїнців можливості вільно пересуватисякраїною? Що це за катастрофа?

Очевидно відповідь наце питання полягає в наступному.

Пасажирські перевезеннязалізниці завжди були збитковими йфінансувалися за рахунок вантажнихперевезень. Однак, нині завдяки «реформам»в залізничні сфері прибутки від вантажнихперевезень по можливості передаютьсяв приватні кишені. Автор писала, як,наприклад, на початку 2012 року всівантажні вагони були передані вкористування 9-ти приватних фірм, якіпов’язані ниточками з найбільшимприватним перевізником на залізниціТОВ «Лемтранс». А в засновниках ТОВ«Лемтрансу» в свою чергу присутніінтереси Сім’ї. Саме так! Наприклад,співвласник «Лемтрансу» ТОВ «СПС-груп»останні роки завозить різні предметирозкошів в «Межигіря» - двері (1 штука)за півмільйона, люстри за 6 млн., замокдверний (1 штука) 43 тисячі. грн.

Отож десь зверху певновирішили, що чого викидати великі коштина фінансування пасажирських перевезень?Краще їх оптимізувати, замінити десяткизручних потягів одним дорогим Хюндаєм,відбити в українців бажання пересуватисякраїною, а на зекономлені коштипродовжувати розбудовувати «Межигір’я»та інші корисні одному українцю проекти.

А що робити іншимукраїнцям? Мовчати?

Автор написав вже кількастатей на цю тему. А потяги продовжуютьзникати з маршруту. Отож висновок –статті - не метод. Нині журналістськапублікація це має жодного впливу наплани влади. Можливо, краще допомоглиби прямі запитання Президенту напрес-конференції. Адже Віктор Федоровичреагує лише на ті подразники, якіперебувають на відстані не далі кількохквадратних метрів. Однак, нажаль, навітьна День журналіста традиційноїпрес-конференції для ЗМІ не булоорганізовано.

Отож, як достукатисядо глави держави з проблемою залізниці,який, очевидно, сам її і створив і тількивід нього залежить, щоб зменшилисяобороти знищення пасажирських перевезень?

Що лишається - приковуватисяперед потягом Хюндай?

Автор вирішив спочаткупіти легшим шляхом.

Як відомо, Януковичвразливий лише в речах, які стосуютьсяйого особистої власності. Тому авторвирішив залишити послання для Януковичана дорозі, що веде у «Межигір’я», якуВіктор Федорович вважає своєю особистоюдорогою. Адже він особисто лобіюваввиділення мільйонів гривень на їїреконструкцію з державного бюджету вусі роки свого прем’єрства.

На ній автор і вирішивнаписати найкоротшу в своєму життістаттю – послання до Президента. Може,хоч це Януковича зачепить?

А позаяк такий жанрвимагає особливої конкретики талаконізму, напис вийшов хоч дещогрубуватим та радикальним, але головнепо темі: «Янукович, руки геть відзалізниці».

Писати ці кілька слівавтор приїхав о 3-тій годині ночі. Якосьвже звичка виробилася не спати посередночі через пересадку по дорозі на Львіву Вінниці. Дорогу охороняв автомобільДПС, але в цій пізній годині патрульнісолодко спали.

Тому автору нічого неперешкодило взяти відро з п’ятьмалітрами фарби і майже час вправлятисяв каліграфії. До речі, поки працювалаповз мене у «Межигір’я» проїхало зпівдесятка автомобілів, але ніхто менене здав.

Зупинився правда лишеодин шикарний мерседес. Чоловік закермом поцікавився: «А що ви пишите?».

• Янукович, руки геть від залізниці.

   

Кілька секунд німогоздивування.

• Я вам випадково напис не пошкодив?

   

• Та ні, не хвилюйтесь.

   

• Ну тоді щасливо.

   

Чи була якась реакціявід Президента на цю творчість?

Щодо цього важко сказати.Але якась реакція точно була. Зранкувсе «Межигір’я» стояло на вухах - надорогу нагнали купу народу з відрамифарби кольору мокрого асфальту і вонивсю ту красу довго і старанно замальовували.

Ось результат:

До речі, якщо мені требабуло 5 літрів фарби для напису, щоб такщільно замалювати довелося, певно,вимазати всі 30.

Отже, як бачимо реакціяна найкоротшу в моєму життя статтю була.Нехай не така, як хотілося, але ВікторуФедоровичу таки не байдуже, що написаноу нього на дорозі. Тому вважаю є сенспродовжувати цей епістолярний жанр.Може це дасть можливість якось звернутиувагу Президента на ті речі, які обурюютьгромадськість, якщо так склалося, щонемає інших способів.

А писати є що? Наприклад,вранці поки працівники «Межигір’я»малювали дорогу Януковичу в смужечкуавтор був на зустрічі журналістів зкерівництвом «Охмадиту». Виявилося, щолікарям цього закладу скасовані преміїта доплати. Держава нині їм платить лишеголу зарплату - пару тисяч грн. Отожєдина серйозна дитяча лікарня в Україніможе залишитися без фахівців. І це, щоособливо обурює, зроблено напередоднівиборів, коли традиційно всі попереднікерівники держави загравали згромадськістю. А нині, виявляється,власнику «Межигір’я» до громадян, якдо Марсу. А громадянам до Президента,напевно, ще далі. Але є до його дороги єдоступ. Отож варто забути про інтернет,Президент не читає форумів та блогів,краще писати прямо на його дорозі.

Тетяна ЧОРНОВІЛ

АЗАРОВ НИКОЛАЙ ЯНОВИЧ. ДОСЬЕ