Фото: УНІАН На "Слугу народу" давитимуть проєкти, які з'явилися в минулому році та забирають голоси виборців у старих партій

Дострокові вибори, нові політпроєкти замість старих набридливих, кримінальні справи та "посадки" замість санкцій РНБО. Експерти розказали, яким буде політичне життя в 2022 році.

Кінець 2021 року був щедрим на політичні події: в останній робочий день Верховної Ради співголова фракції ОПЗЖ Юрій Бойко проголосив готовність своїх депутатів ініціювати дострокові парламентські вибори; фракція "Голос" остаточно розкололася, змінивши ексголову фракції Ярослава Железняка на Олександру Устінову; п’ятому президенту Петрові Порошенку працівники ДБР повідомили про підозру в держзраді, пише Фокус, інформує UAINFO.org.

Усі ці події частково визначили вектор розвитку наступного політичного передвиборчого року, який обіцяє бути насиченим.

Новий Кабмін і дострокові вибори

В останній робочий день Верховної Ради співголова фракції ОПЗЖ Юрій Бойко заявив, що його фракція готова скласти депутатські мандати, щоб позбавити парламент Конституційної більшості й ініціювати перевибори. У відповідь на це речник ВР Руслан Стефанчук зауважив, що розпуск Ради — виключне право президента.

"Право, а не обов’язок", — наголосив спікер. А його заступник Олександр Корнієнко, віцеспікер ВР, додав, що підставами для розпуску парламенту є неіснування коаліції чи систематичне непроведення засідань Верховної Ради через відсутність депутатського потенціалу.

"Технологічно я не бачу, як таким шляхом (якщо нардепи ОПЗЖ складуть мандати) зробити Раду недієздатною, бо навіть якщо вони це зроблять, це не є підставою для розпуску", — пояснив Корнієнко.

Читайте також: Інформаційний вакуум веде до нагнітання паніки. Цим скористається Путін, – Максим Кияк

Експерти в розмові з Фокусом зазначають, що можливість дострокових виборів у 2022 році є малоймовірною. Для цього необхідно, щоб монокоаліція у парламенті призупинила свою роботу. Після чого депутати матимуть місяць для того, щоб створити нову коаліцію з депутатських фракцій. Якщо цього не станеться, президент має право розпустити Раду. Але може цього й не робити, тому що подібний сценарій не є вигідним для нього. У разі перевиборів Володимир Зеленський не матиме можливості завести в парламент депутатську більшість, як у 2019 році. Відтак доведеться формувати коаліцію з кимось з опозиційних сил, через що Рада працюватиме неефективно.

За словами політичного експерта Олега Постернака, парламентські вибори в Україні зазвичай використовують як спосіб розв’язання тяжкої внутрішньополітичної кризи. Це єдина причина для того, щоб достроково розпустити Раду. У 2022 передвиборчому році для Верховної Ради ймовірність такого сценарію низька.

Набагато вірогіднішою здається відставка уряду. Прем’єр-міністра Дениса Шмигаля "звільняли" всю минулу весну й осінь. Експерти, журналісти, опозиція і навіть деякі "слуги народу" на телеефірах і в кулуарах Верховної Ради пророкували йому відставку. Насправді замість нового уряду відбулися заміни окремих міністерських голів.

Цього року доля Кабміну залежить від успішного виходу з енергетичної кризи. За словами політолога Володимира Фесенка, якщо влада не зможе пережити лютий без колапсу у вигляді віялових відключень тепла й світла, із 50-відсотковою ймовірністю вона буде змушена принести уряд у жертву. Цього разу Офісу президента треба піднапружитися з підбором кандидатів на посаду прем’єра, щоб не повторити минулорічний епізод, коли Верховна Рада двічі намагалася призначити першим віцепрем’єром — міністром енергетики Юрія Вітренка, голову правління "Нафтогазу", щоб у майбутньому замінити ним Дениса Шмигаля, але голосів не вистачило.

Можливим кандидатом на місце голови Кабміну, за словами політолога Андрія Золотарьова, може стати міністр розвитку громад і територій Олексій Чернишов. Такі розмови ширилися влітку минулого року. Сам міністр їх спростовував. Також чинного прем’єра можуть замінити на "ноунейм", як це сталося із самим Денисом Шмигалем, який не був відомий широкому загалу до свого призначення.

Черговість виборів: парламентські чи спершу президентські?

Чергові парламентські вибори мають відбутися восени 2023 року, що не дуже вдало для Володимира Зеленського, якщо він планує балотуватися на посаду голови держави в 2024 році.

"Якщо президент програє парламентські вибори, він із великою ймовірністю програє президентські", — каже Фокусу Золотарьов. Тому ще минулого року в депутатських кулуарах заговорили про можливість поміняти місцями президентські й парламентські вибори.

Ексголова Верховної Ради Дмитро Разумков до відставки восени стверджував, що здійснити це законним шляхом неможливо. Відповідно до положення Конституції, п’ять років — максимальний термін роботи парламенту. Якщо вибори відбудуться восени 2024 року, парламент засідатиме п’ять із половиною років, що суперечить Основному Закону.

Читайте також: Євген Булавка: Дострокові вибори Ради – вихід для всіх

"Це базова колізія, яка завжди з’являється, коли ми маємо позачергові вибори. Термін повноважень парламенту — п’ять років, це граничний термін. Більше не можна. Це означає, що краще працювати чотири з половиною роки, ніж п’ять із половиною", — пояснює Фокусу Богдан Бондаренко, експерт із питань Конституції.

Чи піде президент на порушення Основного Закону? Політолог Володимир Фесенко розповідає Фокусу, що команда Зеленського поки не вирішила для себе це питання. У будь-якому разі, за його словами, проводити парламентські вибори перед президентськими не є критичним. Якщо вибори відбудуться наприкінці жовтня 2023 року, новий парламент з’явиться не раніше кінця листопада — початку грудня. Довго створюватимуть коаліцію та призначатимуть новий уряд. У січні 2024 року розпочнеться президентська виборча кампанія. Кожна політсила, яка пройде до парламенту, матиме свого кандидата в президенти. Фракції, що створюють коаліцію, почнуть конкурувати між собою, не лише з Володимиром Зеленським. Це послабить ефективність нового парламенту.

Ризик дострокових виборів. Складний рік чекає на монокоаліцію у Верховній Раді

"Якщо в Зеленського зможуть зіграти на протиріччях між учасниками потенційної коаліції, як у Леоніда Кучми в 1999 році (рейтинг другого президента перед виборами 1999 року складав 6%. Його команда мобілізувала виборця, орієнтованого на Захід, вивела свого кандидата до другого туру з Петром Симоненком і здобула перемогу через протистояння з колишніми комуністами), вони не матимуть жодної проблеми з виборами в жовтні 2023 року", — зазначає експерт.

Повертаємо мажоритарку

Альтернативний сценарій, який нещодавно почали розглядати на Банковій, визначивши слабкі місця команди, — повернення змішаної виборчої системи. Наприкінці 2021 року депутатська група "За майбутнє", яку пов’язують з Ігорем Коломойським, подала законопроєкт, у якому запропонувала відтермінувати перехід на пропорційну систему до 1 січня 2027 року, а до цього часу проводити вибори за змішаною системою — 50% за партійними списками, 50% — за мажоритарними округами. Оскільки змішана система зручна для будь-якої влади, адже провести кандидатів у парламент за мажоритарним округом легше, ніж за партійним списком, цей законопроєкт є більш вдалим для Банкової, ніж ідея зі зміною дати виборів.

"Пропорційна система не гарантує Зеленському на парламентських виборах підконтрольну Раду. Якщо зберегти пропорційну систему з відкритими списками, доведеться створювати коаліцію, а змоделювати її наперед до виборів дуже складно", — зазначає Фокусу Олег Постернак.

Пропорційна система з відкритими списками, за словами експерта, не перетворила вибори на більш зручні та демократичні, а, навпаки, виявила на місцевих виборах у 2020 році низьку явку, плутанину в бюлетенях і корупцію під час визначення місця кандидата у виборчому списку. Мажоритарна система також неідеальна. Тому, якщо депутати наважаться повернути змішану систему, їм варто посилити відповідальність за підкуп, контроль за виборчим процесом, максимально нівелювати використання адмінресурсу під час виборів і припинити практику уточнення протоколів, яку застосовують для корекції результатів виборів.

Давид Арахамія, голова фракції "Слуга народу", наприкінці року заявив, що за повернення до мажоритарно-пропорційної системи виборів до Верховної Ради проголосують понад 300 нардепів. Утім є "але": повернення мажоритарної системи порушує Угоду про асоціацію між Україною та ЄС. Чи підуть депутати на такий ризик, питання відкрите.

Несподівані рішення: чи стане менше "слуг" у Верховній Раді?

Складний рік чекає на монокоаліцію у Верховній Раді. Хоча Давид Арахамія наприкінці 2021 року стверджував, що ймовірність її розпаду становить приблизно 10%, оскільки ніхто не хоче бути "політичним камікадзе" напередодні виборів, експерти вважають, що кількість "слуг" у команді президента поступово танутиме.

"Монобільшість випробовуватимуть на міцність. Витримають? Це питання. Усе залежатиме від контрольованості ситуації в енергетиці. Якщо утримають ситуацію — утримають і монобільшість. Якщо криза — усе посиплеться як кісточки доміно", — розмірковує Андрій Золотарьов.

На "Слугу народу" тиснутимуть проєкти, які з’явилися минулого року й забирають голоси виборців у старих партій. Серед них — міжфракційна група у ВР "Розумна політика" ексспікера парламенту Дмитра Разумкова, яка ще не оформилася як політична сила, партія "Наші" Євгена Мураєва, "Українська стратегія Гройсмана" Володимира Гройсмана, "Сила і честь" Ігоря Смешка.

За словами Олега Постернака, цього року з’явиться запит на новий політичний проєкт для південного сходу України, а також на право-ліберальну альтернативу "Євросолідарності", особливо з урахуванням того, що фракція "Голос" наприкінці минулого року розкололася і виборцям потрібна альтернатива.

"Петро Порошенко на заході України набрид. Тому цього року з’явиться щось схоже на "Голос" чи "Самопоміч", хтось молодий, цікавий. Залежить від рівня консолідації нинішніх розрізнених проєктів. Сергій Притула зі своєю новою партією може вписатись у це виборче поле", — продовжує Постернак.

Президент намагатиметься наростити рейтинг. Цього року на нього чекають медійні війни у зв’язку із законом про деолігархізацію, гострою дискусією навколо реформи децентралізації, енергетичною кризою — і все це на тлі загрози збройної агресії Росії. Щоб утримати виборців, йому знадобляться несподівані рішення, як у січні-лютому 2021 року, коли в Офісі президента вигадали механізм санкцій РНБО. Оскільки санкції більше не дають ефекту бомби, що вибухнула, експерти прогнозують гучні кримінальні справи й можливі посадки.

"Апетит у президента розгулявся, він показав себе як рішуча людина. Тому даю 99%, що буде гучна боротьба з корупцією в супроводі кримінальних справ і можливих посадок у першій половині року", — вважає Постернак. На думку експерта, атакувати можуть як опозиціонерів, так і когось із провладної верхівки, щоб тримати баланс.

Почати можуть із продовження історії про оголошення підозри в держзраді п’ятому президенту України Петру Порошенку в зв’язку з "вугільною" справою. За цією справою проходить нардеп ОПЗЖ Віктор Медведчук, котрий половину минулого року провів під домашнім арештом. Довести процес до суворого вердикту навряд чи вдасться. Як мінімум наразі немає вагомих доказів, та й за Петра Порошенка можуть заступитися західні партнери, тиск яких здатний змінити плани чинної влади. Але сам кримінальний процес важливий для того, щоб продемонструвати, що боротьба триває.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube