Переселенці кажуть, що вони не хочуть їхати кудись далі. Люди хочуть жити у своїй Україні, деякі навіть не розбирають валізи.

На Закарпаття продовжують прибувати вимушені переселенці, які тікають від війни та ворожих обстрілів. Таких людей в області вже близько 500 тисяч. Нажаль, місць вже критично не вистачає. Проте місцеві намагаються забезпечити людей усім необхідним і допомогти швидше адаптуватися. 

Про це повідомляє ТСН, пише портал "УНІАН", інформує UAINFO.org.

Жінка, яка з двома маленькими дітьми багато днів не виходила із бомбосховища в Ірпені, знайшла безпечний прихисток на Закарпатті. Вона та її діти евакуйовувались під обстрілами. Нині вперше за тривалий час, зізнається жінка, змогли розслабитися. Вона каже, що на Закарпатті змогла спокійно та вільно дихати. 

Прихистком для родини стала старенька школа у містечку поблизу обласного центру. Замість ліжка у них тоненький матрац, а ванною кімнатою стала шкільна вбиральня.

Проблем немає хіба що з продуктами. Гуманітарна допомога надходить із сусідніх країн. Харчування триразове, продукти видають. Переселенці вишикуються у черги за їжею.

З Харкова на Закарпаття приїхала також жінка з невісткою та маленьким онуком. Вони розповіли, що дорога була небезпечною і виснажливою. З собою жінки навіть не встигли взяти речі, в дорозі їм довелося провести понад тиждень.Зараз жінки дякують усім, хто допоміг їм виїхати якомога далі від ворожих обстрілів.

В одному з населених пунктів також розгорнули гуманітарний штаб на базі школи мистецтв. Поки на першому й другому поверхах кипить робота, на третьому з усіх кабінетів лунає музика. Щойно діти почали прибувати в місто з усієї України, викладачі вийшли з відпусток аби допомогти їм не сумувати.

Переселенці кажуть, що вони не хочуть їхати кудись далі. Люди хочуть жити у своїй Україні, деякі навіть не розбирають валізи. Українці вірять, що скоро зможуть повернутися додому. А поки вдячні людям за прихисток та не жаліються на умови, в яких живуть.

Раніше вже повідомлялося, що в ОП порахували кількість евакуйованих сьогодні гуманітарними коридорами українців.