Уявіть собі умовну бабусю, яка сидить удома і не може перевірити, скільки у неї дров у сараї. При цьому додому до неї щоранку приходить продавець дров: вип'є чайку і давай розповідати про страшну зиму та ще страшніші історії про ціни на дрова. А бабуся тільки охає та ахає, боїться замерзнути. І йде в шифоньєр по "гроші на похорон", щоб віддати ті гроші "на дрова".

А наступного дня до неї приїжджає соціальний працівник і каже: "Навіщо ж ви, бабусю, всі гроші на дрова витратили? По-перше, у вас їх повний сарай. По-друге, діти та онуки з вами не живуть, закрийте півбудинку та й скоротіть витрати дров наполовину. І раз ви можете всі гроші не дрова пускати, ми вам фінансово допомагати більше не будемо, адже виходить, ми не вам гроші даємо, а продавцю дров..."

Про це на власній сторінці у Facebook пише фінансовий експерт Олексій Кущ, інформує UAINFO.org.

Приблизно така сама ситуація складається зараз у частині виділення "Нафтогазу" 264,3 млрд грн державних коштів. З яких 76 млрд грн піде на взаєморозрахунки з підприємствами теплокомуненерго, 38,2 млрд грн – на компенсацію різниці у тарифі на тепло та 150 млрд грн – на імпорт природного газу.

Читайте також: МВФ погіршив прогноз зростання світової економік

Глава НАК зараз грає роль продавця дров, а Кабмін – роль бабусі, яка не знає ні про наявність дров у сараї, ні про можливий рівень ціни на них. А роль соцпрацівника виконують наші західні партнери.

Нинішнього року Україна отримала унікальну можливість запустити на ринку газу повноцінний ринковий механізм, уникнувши моделі "п'яти цін": для побутових споживачів, підприємств ТКЕ, бюджетників, пільгових промспоживачів і непільгових комерсів. Падіння внутрішнього споживання та заборона на експорт газу створюють умови для балансування пропозиції газу з рівнем внутрішньої платоспроможності споживачів. Змішуючи 18 млрд кубів українського газу з 2 млрд кубів імпортного, можна було б отримати ціновий баланс на рівні $150-200 за тис. куб. м, тобто або менше, або на точці нинішньої "дотаційної ціни" для населення.

Але це була б єдина ціна для всіх, без паперових бухгалтерських компенсацій у тарифі, які "Нафтогаз" малює собі щороку на десятки мільярдів гривень.

І шантажує цими візерунками державу.

Для цього потрібно створити електронний майданчик торгів, запустити модель газового національного хаба та змусити "Нафтогаз" продавати весь видобутий газ на відкритих торгах. Виграли б від цього всі – і населення, і бізнес, і держава. Тим більше, що промислове споживання газу впало на 50-60%.

Для захисту побутових споживачів потрібно просто встановити максимальні прайс-кепи, наприклад на рівні 8 тис. грн за тисячу кубів.

Але всі наші "ліберали" у "Нафтогазі", які всі ці роки розповідали, що споживач має платити ринкову ціну, як тільки з'явилася можливість запуску ринкової моделі – дали задню. Що свідчить про те, що ринкова ціна цікава для них лише тоді, коли вона "велика" або прив'язана до імпортного паритету. А коли вона маленька, то краще грати в державне регулювання ціни, малюючи її від балди і включаючи туди всі можливі витрати, у тому числі "капіталізацію" надр та капітальні витрати на "буріння". При цьому реальна собівартість газу знаходиться в діапазоні 2-3 тис. грн, включаючи навіть мінімальну рентабельність.

Читайте також: Україна звернулася до США за "газовим ленд-лізом"

А тепер про достатність газу.

Україна перебуває в найкращих умовах порівняно з ЄС, оскільки ми маємо свій газовидобуток, який покриває потреби населення та 80% споживання ТКЕ (а з урахуванням зруйнованих міст – усі 100%). Крім того, приблизно 2 млн побутових споживачів газу випали із загального балансу внаслідок масової міграції.

Загалом Україні вистачає свого газу. Баланс на початок року – 13,5 млрд кубів, включаючи буферний/технологічний газ. 18,6 млрд кубів – видобуток УГВ, "Укрнафти" та приватних компаній. Споживання без урахування технологічних відборів/завантажень чітко балансує із загальним надходженням на рівні 20 млрд кубів. Тобто для покриття дефіциту газу Україні потрібно імпортувати 2-2,5 млрд, а не 6 млрд кубів, про які говорить Вітренко, вимагаючи у держави 180 млрд грн.

При цьому в рамках 40-мільярдного пакету допомоги з боку США на покриття бюджетних дефіцитів нам дадуть не більше $8 млрд. Тобто якщо ухвалити версію "Нафтогазу", то майже всі гроші мають піти на його рахунки.

Наскільки професійним є "Нафтогаз" у закупівлях та розрахунках? Нехай кожен відповість на це запитання сам.

Який я бачу вихід із ситуації?

1. Заборона експорту газу (ця опція вже є).

2. Обов'язковий продаж газу зі сховищ протягом опалювального сезону.

3. Створення моделі національного газового хабу та продаж на його електронному майданчику 100% обсягів газу.

4. Зобов'язання "Нафтогазу" повністю продавати газ УГВ на торгових майданчиках національного газового хабу.

5. Введення прайс-кепів на торгах, тобто обмеження максимальної ціни 8 тис. грн за тисячу кубометрів.

6. Створення резервного запасу газу в наших підземних сховищах, у тому числі переданого США в рамках міжнародної допомоги обсягом до 3 млрд кубів. І передача цього газу НАК у разі потреби на умовах товарного кредиту. Але не в жодному разі не давати Нафтогазу "потримати гроші".

7. Перехід на модель єдиної ціни всім споживачів з урахуванням обмежень, зазначених вище.

Ну а поки що наша "бабуся" боїться зими, і продавець дров цим вміло користується. А соціальний працівник повільно випадає в осад від такого нахабства.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube