Так зараз виглядають копальні Давида та Соломона

Вчені виявили, що давня мідна промисловість Ізраїльського царства була організована так, що в результаті в її центрі не залишилося ні рослин, ні самої промисловості.

«І всі посуди для пиття у царя Соломона були золоті... зі срібла нічого не було; бо срібло за днів Соломонових вважалося ні за що…» — сказано у «Третій книзі царств», одній із частин Старого Завіту. Проте сьогодні ми знаємо, що третій єврейський цар, правитель Ізраїльського царства за часів найвищого розквіту, замість золота в основному використовував мідь.

Це стало зрозуміло близько ста років тому, коли, з одного боку, історики уважно вивчили переліки накопичених матеріалів (за тією ж «Третьою книгою царств»), а з іншого — американський археолог Нельсон Глюк знайшов у долині Тимна шахти, які пізніше назвали копальнями царя Соломона.

Подальші дослідження показали, що запаси міді та її похідних у Тимні приваблювали людей ще за доби неоліту. Пізніше ці природні ресурси використовували єгиптяни: археологи виявили в долині єгипетський храм, датований XIII століттям до нашої ери. І це єдине місце зі згаданих у Біблії, де вдалося виявити докази виплавки міді.

Як інформує UAINFO.org, у журналі Scientific Reports вийшла робота ізраїльських вчених, які задалися цікавим питанням: а де брали паливо для виплавки міді всі ці люди — від неоліту та до часів Соломона? Адже його потрібно було багато, оскільки для імітації соломонова «золота» була потрібна величезна кількість міді.

Читайте також: "Повітряні змії пустелі": археологи вивчають монументальні споруди, які можна побачити лише з великої висоти

Археологічні знахідки в долині Тимна свідчать, що з XI по IX століття до нашої ери, приблизно протягом 250 років, там процвітала велика мідна промисловість: тисячі місць видобутку і близько десяти місць переробки, де мідь виплавляли з руди. Таке датування говорить про те, що виробництво міді в Тимні досягло свого піка за царів Давида та Соломона.

У Старому Завіті сказано, що Давид завоював область Тимна, відому тоді як Ідумея (Едом), та розмістив там військовий гарнізон. Отже, ідумеї стали його підданими. Дослідники припускають, що Давид зацікавився цим віддаленим пустельним регіоном саме через мідь. До речі, його син Соломон використав величезну кількість міді для будівництва храму в Єрусалимі.

Мідна промисловість Тімни була високорозвиненою для свого часу, а металурги, які обробляли мідь, — досвідченими та шановними людьми, пишуть дослідники. Метал діставали з руди шляхом плавки у глиняних печах при температурі 1200 градусів за Цельсієм. Весь процес займав близько восьми годин, після чого піч розбивали, а з її підстави діставали отриману мідь (вона була важчою за домішки, тому накопичувалася внизу). Все це вимагало багато палива.

Вчені взяли з відвалів промислових відходів на двох великих виробничих майданчиках у долині Тимна зразки деревного вугілля, які добре збереглися завдяки сухому клімату пустелі. Вони дослідили понад тисячу його зразків під електронним мікроскопом. У деревному вугіллі зберігається анатомічна структура вихідної деревини, і під мікроскопом можна визначити її породу. Вік зразків визначили відповідно до шару кургану, в якому їх знайшли, крім того, датування підтвердили вуглецем-14.

Читайте також: Знахідка археологів підтвердила походження легендарної Трої

Автори роботи виявили значні зміни у складі деревного вугілля з часом. Деревне вугілля з нижнього шару курганів, датоване XI століттям до нашої ери, в основному містило дві рослини - 40% ретами звичайної (Retama raetam), включаючи коріння, і 40 відсотків акації колючої (Acacia spp.).

Приблизно через століття, в середині X століття до нашої ери, склад деревного вугілля змінився. У промисловості почали використовувати паливо нижчої якості, таке як різні пустельні чагарники та пальми. На цьому етапі деревина імпортувалася здалеку - наприклад, з території сучасної Йорданії, за сто і більше кілометрів від Тимни.

Дослідники стверджують, що поступова зміна вмісту деревного вугілля стала результатом надмірної експлуатації, яка знищила природні ресурси. Долина, яка й так була посушливою, стала пустелею, де зовсім не залишилося деревних рослин.

У IX столітті до нашої ери всі виробничі майданчики Тимни виявилися закритими. Автори зазначають, що спалені у печах копалень царя Соломона види рослин були ключовими у місцевій екосистемі, підтримували багато інших видів, зберігали воду та стабілізували ґрунт. Їхнє зникнення викликало ефект доміно і завдало непоправної шкоди всій території.

Минуло три тисячі років, але долина Тимни все ще не оговталася від кризи. Деякі види рослин тепер зустрічаються дуже рідко, інші зникли назавжди.

Такий результат інтенсивного видобутку міді в XI-IX століттях до н.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube