Загадку президента-агресора Володимира Путіна і його "тонкої російської душі" намагалися розгадати західні медіа і політики ще з часів форуму в Давосі в 2000 році, коли прозвучало питання, що так і залишилося без відповіді: Who is Mr. Putin? Саме нерозуміння того, з ким має справу Захід, призвело до численних спроб знайти ознаки людяності в тому, хто від початку бачить весь навколишній світ ворогом.

Це ж нерозуміння внутрішньої суті Путіна призводить до того, що Україну намагаються посадити за стіл переговорів із убивцею, вважаючи, що вся справа лише в якихось міфічних "споконвічно російських" землях. Дійшло до того, що навіть мільярдер Ілон Маск спробував умовити Україну на "поганий мир", не розуміючи, що мета глави Кремля – знищити непокірний український народ.

OBOZREVATEL зібрав думки відомих психологів, які спробували розібратися в тому, хто ж такий Mr. Putin, інформує UAINFO.org. 

Джеймс Феллон – нейробіолог, професор кафедри психіатрії та людської поведінки Каліфорнійського університету, що спеціалізується на психопатичних розладах особистості (Insider)

На мій погляд, у Путіна дійсно були важливі передумови для розвитку так званих розладів особистості кластера B – найнебезпечніших, включаючи психопатію та нарцисичний розлад особистості.

Психопати – маніпулятори, егоїсти, агресори найвищою мірою. До певного часу здаються безстрашними, не відчувають жалю, каяття чи провини. Виявляють черствість і ставлять себе понад усе.

Психопат переконаний, що чинить правильно. Він вірить у свою правоту. Це не вдавання і не спроба нормальної людини виправдати свою провину. Саме до цього типу психопатів і належить, як на мене, Володимир Путін.

Читайте також: Психолог пояснив, кого й чому боїться Путін

Психопати – є свого роду внутрішньовидовими хижаками, чия здобич – інші люди. Як будь-якого агресора, їх провокує слабкість. Головний дар психопатів – зчитувати емоції та мотиви інших людей на тлі нездатності їх відчувати. Вони знаються на чужих почуттях, страхах, тригерах і бажаннях і використовують ці знання, щоб маніпулювати жертвами і отримувати бажану реакцію, гроші, секс або просто насолоджуватися почуттям контролю.

Психопати розуміють, що ви відчуваєте. Заглядати у голову іншим людям – основа їх існування. Психопат скористається слабкістю та ізоляцією іншого, щоб у відповідний момент завдати удару. Ключовий метод Путіна – не дати своїм противникам зміцніти. Завдати удару в момент їхньої найбільшої слабкості. Самодисциплінованим психопатам вистачає терпіння вичікувати місяці, роки, хоч 10 років, поки їхня жертва не виявить вразливість.

У Путіна є всі якості, за якими можна віднести його не лише до психопатів за Клеклі, а й до злоякісних нарцисів. Є в ньому і риси садиста, судячи з недавньої поведінки. Невідомо, наскільки виражені, але цього достатньо, щоб помістити його у "темну тріаду". Гірше просто не буває. Однак рівень інтелекту дозволяє здаватися нормальним.

Окрім тяжкого дитинства, у дорослому житті Путіна було кілька травм, одна з яких очевидна – розпад Радянського Союзу, що привів, серед іншого, до створення сучасної незалежної України. Це було схоже на травму молодого Гітлера, коли він вважав, що Німеччина була зраджена першими лідерами Веймарської республіки в 1918 році наприкінці Першої світової війни. Потім у 2011 році Путін став свідком болісної смерті лівійського диктатора Каддафі, що не могло не стривожити його глибинний страх – насильницьку зміну режиму. Все неявне розкрилося за останні кілька років, а особливо яскраво – у останні кілька тижнів до 24 лютого. Путін, як Гітлер, розкрив свою справжню сутність, і стало ясно, що він діє саме як психопат, а не соціопат і точно не як звичайна людина з поганими схильностями.

Практично всі диктатори люблять заглядати у минуле, аби знаходити у ньому виправдання своїх вчинків. Ключовий елемент тут – звернення до давньої, маловивченої та заплутаної історії свого міфічного народу, причому чим давніше, тим краще. Путін теж шукає в далеких часах прив'язку до сучасності: адже можна приплести варягів, Прибалтику, будь-які території аж до Донбасу, згадати Київську Русь, яка контролювала всі річкові системи від Балтійського моря до Криму і вела по них торгівлю. Ці посилання до міфологізованого минулого і стали ключовим обґрунтуванням "реконкісти" Криму та Донбасу.

Психопати живуть у своєму власному світі, де вірять у правильність усіх своїх вчинків. Їм марно наводити мораль як аргумент. Вони виробляють власне уявлення про добро, яке може сильно розходитися із загальноприйнятими нормами моралі.

Психопати – не божевільні у них немає психозу, але немає і рамок дозволеного. Вони готові піти на все що завгодно, аби домогтися свого. Зараз питання стоїть так: "Розв'язати ядерну війну – крок, неприйнятний для всіх. А які альтернативи?".

Можна сказати, що до застосування тактичної ядерної зброї йому лишився один крок. У людей з психопатією є одна особливість: вони можуть багато винести, але як тільки стрес стає занадто сильним або тривалим, якщо їх зрештою заганяють у кут, вони перестають тримати себе в руках. Неможливо передбачити, коли він опиниться у цій точці. Але коли вона настане, він або втече або захоче знести все і піти до кінця.

Путін чекає з боку України на помилковий крок, який в очах більшості росіян дасть йому право на будь-яку відповідь. Але це має бути щось серйозніше, ніж ракетний удар по ЗРК за 12 км від українського кордону. Йому потрібен або потужний удар з боку України по населеному пункту в Росії, або якась більша ціль.

Психопату у такій боротьбі не перемогти, адже чим довше тягнеться війна, тим більше Україна отримує західної зброї та технологій, тим слабша підтримка самого Путіна. Тривалий тиск створить вікно можливостей, період, коли інші учасники процесу можуть заявити йому, що так чинити не можна. Наприклад, це можуть бути генерали із найближчого оточення. Для цього будуть потрібні ще місяці боротьби.

Філіп Жаффе – психотерапевт Швейцарської федерації психологів (FSP), експерт в галузі судової психології, доктор психологічних наук (RFI)

Путін – та людина, яка вкрай прив'язана до відчуття свого місця в державі.

Він дуже чутливий до психологічних травм, до принижень, знову ж таки, очевидні ознаки того, що це у нього було в дитинстві. Всі ці емоційні відчуття проходять через нього, через його особисту історію та історію Росії. Будь-які нападки, будь-яка критика стосовно Росії, сприймається як щось особисте, і я думаю, що Путін відчуває, що він повинен відреагувати силою, як мачо, щоб захиститися. Все це з дитинства, йому треба довести, що з ним краще не вступати у сварки. Якби діти штовхнули його, він показав би свою фізичну силу в дуже переконливій манері, щоб ніхто ніколи не міг домінувати над ним.

Читайте також: Психологиня назвала дитячі травми Путіна, які зробили його диктатором

Він символізує (майже на межі карикатурної картинки) альфа-самця. Він має бути помічений як домінуючий самець. Це завжди проявляється, я б сказав, у майже свідомо безпрограшних ситуаціях – пересилити жінку, наприклад. Путін – бранець свого іміджу.

Путін – соціально неадаптована (незграбна) людина. У нього є проблеми з розвитком відносин, з пошуком друзів і т.д. Ця ніяковість проявляється у різний спосіб. Або не бути галантним з жінками, або робити дивні речі з дітьми (мова про скандальний цілунок у живіт. – Ред.), або бажання постійно перебувати з людьми молодшими за себе. Бо коли ви неадаптовані у соціальному плані, з дітьми вам набагато легше.

Існують також свідчення того, що багато людей у владі мали і мають перехідні або навіть хронічні психічні захворювання – маніакально депресивні епізоди… Втрата відчуття реальності може призвести до того, що вони стають все більш ірраціональними та роблять все дивніші вчинки, стають непередбачуваними та вкрай небезпечними. Існує навіть синдром, який описує якраз весь цей процес – hubris syndrome – гіпертрофоване самолюбство, пов'язане з тим, що протягом тривалого часу у людини в руках була надто велика влада.

Я не кажу, що у Путіна синдром гібрису (синдром перевищення дозволеного. – Ред.). Хоча багато хто, безсумнівно, відзначить, що Путін-політик є чудовим прикладом цього синдрому.

Дієві ліки від перетворення політичного лідера на ірраціональну та небезпечну людину – це гарантії того, що його влада обмежена в часі, і в певний момент їй доводиться відмовитися від неї. Мало хто з великих лідерів, які мали абсолютну владу, зміг гідно піти за власною ініціативою.

Роман Кечур – президент Української конфедерації психоаналітичних психотерапій (Збруч)

… "хвороба" Путіна – це така виправдовувальна думка для багатьох: росіяни йому вірили, все було добре, але раптом він захворів і "все пішло не так". Або західні еліти, котрі "вірили йому, але він збожеволів". І тому ніхто не винен, "навіть сам Путін" – бо "просто хворий".

Його функціонування визначають два рівні. Перший рівень я метафорично назвав би "пітерський гопник". Це людина, яка нікому не вірить, їй не доступна любов. Вона не здатна до прив’язаності, до тривалих стосунків.

Він керується афектами. Основні його афекти – це заздрість, лють і страх. У нього пекельне життя. Спробуйте це собі уявити. Він не може нікого любити, а може тільки заздрити, лютувати і боятися. А ще відчувати маніакальне збудження, коли "всіх переграв". Він живе з повною внутрішньою пусткою. Через це основною ціллю його життя є контролювати інших людей. Для того, щоб контролювати інших, він застосовує маніпуляцію. Все, що він говорить, спрямоване на одну ціль – контроль.

Це тип людей, яким притаманне нестримне прагнення влади. Бо влада – це єдине, що їх заспокоює і дає відчуття контролю над іншими. Поза владою ці люди взагалі себе не мислять, поза владою вони не існують. У загальній психопатології це називається "антисоціальний психопат".

Структура його переживань: "Я нікого не люблю, нікому не вірю. Я відчуваю заздрість, страх і лють, коли щось не вдається, і азарт, коли вдало переслідую жертву. Єдина моя ціль – це контролювати інших. Я маніпулюю ними – лякаю, підкуповую, лещу. Роблю все, щоби змушувати їх поводитися так, як мені потрібно".

Читайте також: Таролог назвала терміни смерті Путіна: вже цього року

А другий рівень – це абсолютна недовіра. І страх. Він боїться. Тому йому потрібні всі ті ракети, бомби, спецслужби, та вся армія. Він потребує цього, щоб захистити себе – маленького, нещасного, всіма ображеного і занедбаного хлопчика.

Барак Обама колись висловив коротку прекрасну характеристику про Путіна: "Це такий крутий хлопець із тонкою шкірою". Оцей "крутий хлопець" – це є перший рівень. А "тонка шкіра" – другий.

Погроза ядерною зброєю – це останній аргумент у спробах контролювати людей. Якщо ви не зробите того, що я хочу, якщо ви не будете контрольовані мною, то я всіх підірву, я всіх знищу, всі загинуть! Це є просто погроза – для того, щоб інші його боялися.

Це вже фінішна пряма. Він підійматиме градус, бо іншого виходу нема.

Усі диктатори, які померли не своєю смертю, проходили подібний шлях. Вони підіймають градус ескалації. На кожному витку гинуть люди, на кожному витку реакція у відповідь стає все більш жорстокою. І водночас диктатор має все менше прихильників. Останній день диктатора проходить із випадковими людьми – із черговим офіцером, зі стенографісткою. Ніхто з тих, хто ще вчора стояв у нього в приймальні чи два тижні сидів на карантині, щоб поговорити з лідером, уже не хотітиме його бачити.

В ситуації безвиході він буде опиратися до кінця, а коли наступлять "непереборні обставини", спробує потягнути за собою нас у своє пекло. Але в таких обставинах у міністра оборони перестає працювати телефон або "ламається" ядерна кнопка. Або ще щось. В будь-якому разі, до сьогодні так завжди було. І нам залишається вірити, що так буде і цього разу.

Інеса Гольдберг – ізраїльський спеціаліст-графолог ( Псі-фактор )

Цій людині впродовж життя доводилося "вбирати", немов "губці", неймовірну кількість негативного та нелегкого життєвого досвіду. У поєднанні зі своїм досить драматичним сприйняттям, все це дуже вплинуло на особистість, наклало незабутній відбиток на людину.

(Путін) дуже затиснутий, і м'язово і психологічно, хоча, відчуваючи це й бажаючи позбутися чи хоча б приховати ненависну невпевненість та занижену самооцінку, всіма силами намагається компенсувати свої проблеми в інтелектуальній, духовній, раціональній сферах.

Він ніби прагне стати ще вищим і значущим – для досягнення поваги, і насамперед самоповаги, яку було проблематично виростити за такого критичного і придушеного вираження індивідуальності, виховання, яке пройшла ця людина (імовірно, з батьківського боку особливо).

Яскрава особливість цієї особи – поєднання холодного розуму зі спалахами імпульсивності, часом – з негативними настроями чи реакціями.

У цьому почерку (отже, і особистості) яскраво виражений "синдром жертви" , тобто. свого роду "ментальність образи", коли особистість постійно відчуває себе в ролі скривдженого, ображеного, дискримінованого. Такі люди часто здатні заразити своїм настроєм і повести за собою інших скривджених, у чиїх душах (і основі особистості) нотки гніву, слова про права та несправедливість знайдуть такий самий емоційний відгук.

Ця людина не має достатнього терпіння і терпимості, психологічного розуміння людей взагалі, а жінок зокрема. Він дуже впертий, непоступливий. Він дуже критичний – до всього світу, людей, але навіть до себе самого, справжній "самоїд".

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube