Про це пише німецьке видання Die Welt. Наразі Бахмут, місто з населенням 70 000 осіб, стало справжнім символом, битва за який продемонструє або силу Москви, або успішний опір українців, інформує UAINFO.org з посиланням на Obozrevatel.

Російські війська атакують його з 1 серпня. Однак поки що їм не вдалося захопити це стратегічно важливе місце. Але росіяни продовжують просуватися, щоправда, зі швидкістю равлика. І саме це робить Бахмут єдиною ділянкою більш ніж 1200-кілометрової лінії фронту в Україні, де Росія веде наступ.

На всіх інших напрямках "друга армія світу" зараз лише відступає. У вересні путінським військовим довелося віддати всю Харківську область, а на півдні українські захисники ось-ось звільнять окупований Херсон.

Для прихильників російської "спецоперації" Бахмут – промінь надії у темні часи, за який вони чіпляються, як за соломинку. Якщо Росія нарешті захопить місто, її пошарпаний військовий імідж буде відновлено принаймні певною мірою. Армія б прорвала важливу лінію оборони українців і у такий спосіб відкрила б новий фронт. Це могло розвантажити російські війська на інших ділянках. Бо Бахмут – це ворота Донбасу. Після його можливого захоплення шлях буде вільний до двох центральних міст області – Краматорська та Слов'янська.

Бахмут уже кілька тижнів перебуває під постійним вогнем. Скрізь чути свист мінометів та гучні вибухи. Російські війська наступають із півночі, сходу та півдня. Навряд чи в місті знайдеться хоча б одна будівля, яка б не постраждала. Але зараз бої відбуваються у передмісті.

"Кадри з передової нагадують кадри з окопів Першої світової війни. Цілі ліси були знищені обстрілами, дерева вирвані з коренем, а їхні стовбури перетворилися на обвуглені пні. Червона земля вкрита кратерами. Тут стає зрозуміло, як сильно Росія хоче взяти Бахмут із відчайдушною силою", – зазначає автор.

Зовсім нещодавно ця "стратегія випаленої землі" спрацювала у Попасній. Сьогодні цей населений пункт є зруйнованим містом, яке вже неможливо відновити так, як це було раніше.

У контексті Бахмута ця груба сила поки що не принесла бажаних результатів. Військові зусилля величезні: артилерія використовується постійно, запускаються ракети малої та великої дальності, танки та піхота постійно просуваються до тилу українських захисників. Втрати серед російських солдатів величезні. Проте, порівняно із зусиллями, успіхи окупантів обмежені. Тиск на керівництво зростає. Військовим потрібні звіти про перемоги. Але оскільки насправді їх не існує, вони їх просто вигадують.