Судячи з наявної соціології, росіяни переважно вважають, що їхні державні медіа їм принаймні частково брешуть про війну в Україні. Але ті самі росіяни переважно підтримують цю війну.

Загалом виходить цікавий парадокс: "держава нам бреше, але ми будемо підтримувати цю брехню на словах і, більше того, будемо в своїх діях виходити з того, ніби це не брехня, а правда".

Про це на власній сторінці у Facebook пише філософ Олексій Панич, інформує UAINFO.org.

Звідки цей парадокс?

Насправді все просто: росіянин звик приймати за "робочу версію істини" не те, що є правдою, а те, як думати безпечніше.

А безпечніше (поки що безпечніше) думати саме так, як приписує держава.

Читайте також: Які ще брудні диверсії заготовила Україна проти Росії, крім брудної ядерної бомби

Бреше вона при цьому чи ні – не має принципового значення.

"Якщо бреше, то ця брехня потрібна для нашого - народу і держави - спільного виживання. І вони знають краще за нас, що саме для цього потрібно. А що сприяє нашому виживанню, те і є правдою."

Це так звана "історична правда", яка в кінцевому підсумку завжди бере гору над правдою факту (на сайті "Петр и Мазепа" є цикл моїх статей на цю тему).

Є два сценарії, які можуть змінити цю ситуацію.

1. Держава слабне настільки, що вже не може силою свого карального апарату повсюдно примушувати своїх підданих приймати її брехню за правду.

В такому разі для її підданих відмова від цієї брехні перестане бути джерелом неминучої небезпеки.

2. Піддані держави починають усвідомлювати, що прийняття цієї брехні за правду стає для них не захистом і притулком від всіх загроз світу, а навпаки, джерелом підвищеної небезпеки ("наш дракон не лише сам гине, а й нас заодно тягне в свою могилу!").

В такому разі вони вирішать відмовитися від цієї брехні заради власного порятунку.

Звісно, можлива і комбінація (1) та (2).

І тоді в Росії почнуться цікаві процеси.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube