Комп'ютерне моделювання підтвердило гіпотезу про зв'язок «тигрових смуг» на супутнику Марса з його повільним руйнуванням під впливом припливних сил.

Один із супутників Марса – Фобос – зовсім невеликий і не набирає навіть 30 кілометрів у поперечнику. На його поверхні можна розглянути великий кратер Стікні, слід потужного стародавнього зіткнення, і ряд світлих, майже паралельних борозен довжиною до 30 кілометрів і завширшки кілька сотень метрів.

Природа цих борозен досі залишається загадкою. За однією з версій їх залишили уламки, що відкотилися від кратера. Згідно з іншою, борозни пов'язані з припливними силами, що впливають на супутник Марса. Цю гіпотезу підтвердила нова робота вчених із Китаю та США, стаття яких опублікована у The Planetary Science Journal, інформує UAINFO.org.

Читайте також: Таємне призначення. Секретний космоплан X-37B США завершив свою рекордну місію

Фобос обертається в десятки разів ближче до своєї планети, ніж Місяць до Землі – лише за 6000 кілометрів над її поверхнею. Поступово ця дистанція скорочується, орбіта супутника знижується на 1,8 сантиметра на рік. Фобос відчуває дедалі потужніший вплив припливних сил, що виникають під час руху в гравітаційному полі Марса.

Зазвичай вплив цих сил помітно лише в околицях дуже масивних тіл, таких як Юпітер, або з прикладу рідин, як припливи у земних океанах. Однак невеликий Фобос вже досить близький до Марса, щоб помітно відчувати, як планета його деформує. Під дією приливних сил супутник трохи витягується по лінії, спрямованій до центру Марса.

Читайте також: Китай провів випробування двигуна ракети-носія для запусків на Місяць та Марс

Ця деформація може спричинити появу тріщин, видимих на ​​поверхні як борозни. Така гіпотеза була висловлена ​​досить давно, проте вважалася малоймовірною через надто пухку структуру Фобоса. Автори нового дослідження припустили, що пухка лише поверхня супутника, а глибше розташовані щільніші шари.

У такому разі деформація через приливні сили могла розколоти їх, створивши глибокі тріщини, куди впав сипкий матеріал з поверхні, залишивши видимі здалеку смуги. Таку ідею підтвердило комп'ютерне моделювання.

Використовуючи для розрахунків шарувату структуру з різними характеристиками, у більшості з них вчені отримали характерне розтріскування у глибині, а також паралельні борозни на поверхні моделі супутника.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube