MENU

300 років Григорію Сковороді: мудрець із банкноти співав як рок-зірка і грубіянив російській імператриці

1007 0

300 років Григорію Сковороді: мудрець із банкноти співав як рок-зірка і грубіянив російській імператриці

Третього грудня 1722 року народився засновник слов'янської філософії — Григорій Сковорода. Чим відомий український філософ і що означає фонтан на 500-гривневій купюрі? 

Про характер і творчу спадщину великого мислителя розповідає видання "Фокус", інформує UAINFO.org.

Обличчя цієї людини знають усі — за портретом на 500-гривенній купюрі. Біля його пам'ятника на Контрактовій площі у столиці постійний рух студентів Києво-Могилянської академії та інших вишів. Всі знають його фразу: "Світ ловив мене, але не спіймав", яка виведена як епітафія на його могилі.

У 1959 році про нього зняв фільм на київській студії Довженка Іван Кавалерідзе і він же спорудив Сковороді пам'ятник на Контрактовій у 1976-му. Виходили поштові марки із зображенням філософа і на честь нього назвали планету. Але Сковорода був не тільки філософом, а музикантом і поетом, часто виконував речі власного творення (сьогодні сказали б автор-виконавець). Був у багатьох університетах і при дворах, але скрізь вважав за краще йти далі. 

Від співака — до філософа

Третього грудня 1722 року у Київській губернії (зараз Полтавська область) у козацькому селі Чорнухи Лубенського полку народився Григорій Сковорода. Його родичі з боку батька та матері були священниками. Служив у храмі брат діда з боку матері — Федір Шан-Гірей, який родом із хрещених кримських татар.

З 16 років Григорій жив самотужки. Навчався у Києво-Могилянській академії у 1734-1753 роках (з перервами), а також у Європі. Викладав поетику у Переяславському та Харківському колегіумах. Писав різними мовами — церковнослов'янською, російською з українськими виразами, грецькою, латиною.

Читайте також: Київ не завжди "говоріл по-русскі", або Як Росія вбила українську жіночу вроду

Прославився у молодості розкішним голосом. За імператриці Єлизавети Петрівни співав у придворній капелі. Потоваришував із фаворитом Єлизавети — Олексієм Разумовським (родом із малоземельних дніпровських козаків). Разом із капелою супроводжував імператрицю у подорожі до Києва, але там і залишився. А міг усе життя бути придворною зіркою співу. Але ні — його кликала дорога. То справді був характерний йому вчинок.

У Києві пише свою дебютну роботу: "Керівництво про поезію". Церковна влада нею незадоволена — вільнодумець руйнує канони, але головне, що він сам чудово складає свої вірші-пісні й виконує чудово.

Звучить як хіт року. Слухайте:

"Всякому місту — звичай і права,
Всяка тримає свій ум голова;
Всякому серцю — любов і тепло,
Всякеє горло свій смак віднайшло". (1760)

Нічого не нагадує? Адже це майже "Пісня без слів" рок-гурту "Кіно":

"Каждому яблоку место упасть
Каждому вору возможность украсть
Каждой собаке палку и кость
И каждому волку зубы и злость". (1989)

Між цими піснями більш як два століття, але ідея та інтонація схожі.

Ось за це і любили Сковороду — за глибину та актуальність, він був як мандрівна рок-зірка. І при цьому сипав афоризмами та дотепами. Любив спілкування та соціальне коло його співрозмовників було широким: від селян і купців до перших осіб держави. Кажуть, навіть нагрубіянив Катерині II. Імператриця веліла йому показатися при дворі. Коли вона увійшла, всі завмерли в поклоні, крім Григорія. "Чому ти не кланяєшся мені?" — спитала його Катерина ІІ. Той відповів: "Не я хотів вас бачити, а ви захотіли на мене подивитися. А як же ви мене роздивитеся, коли я перед вами вдвічі зігнуся?".

Читайте також: Як українці перемогли у 1991-му 

У Харківському колегіумі, де викладав Сковорода, він теж не церемонився. Замість оцінок давав такі письмові характеристики учням: "досить тупий", "суцільне безглуздя", але і на похвали не скупився — "дуже гострий". Але й тут не затримався: останніх 25 років життя він провів у подорожах. Встигаючи при цьому випускати книги віршів — "Сад божественних пісень", "Байки харківські" та філософські трактати — "Алфавіт світу", "Дві бесіди", "Діалоги".

Концепція трьох світів, двох натур, вчення про серце

На відміну від багатьох місцевих філософів, Сковорода має чітку систему поглядів. Він був неоплатонік-мораліст, творець концепції трьох світів, де він об'єднав християнство та античність, містицизм та раціоналізм.

Його світоглядна система має таку формулу: макрокосм (всесвіт) — мікрокосм (людина) — символічний світ Біблії (що пов'язує все між собою). Цитую першоджерело: "Є три світи. Перший є всезагальний і світ життєвий, де все народжене проживає. Цей складається з незліченних світ світів і є великий світ. Другі два є частковий і малий світи. Перший — мікрокосм, тобто — світик, світик або людина. Другий світ символічний, тобто Біблія…".

"Ці три світи, розрізняючись, утворюють ціле: макро і мікросвіт у їхній містичній пропорційності, — уточнював філософ. — Я вірю і знаю, що все те, що існує у великому світі, існує і в малому, і що можливо в малому світі, то можливо і у великому світі, за відповідністю оних і за єдністю всевиконання виконуючого духу". Основний зв'язок між світами – через відповідності.

У кожному з цих світів він виділяв дві натури — видиму та невидиму, зовнішню та внутрішню, плотську та духовну. Але зовнішній світ виступає лише тінню світу істинного, будучи світом тимчасовим, минущим і смертним. Але "ця невидима натура чи Бог все творіння проникає і тримає". Невидимий світ є планом, стрижнем і "древом життя" світу видимого.

Сковорода закликав через матеріальну натуру — емоційну — побачити духовний план. Люди, не знаючи про існування невидимої натури, захоплюються і спокушаються оманливою видимістю, втрачаючи зв'язок із Богом.

У знаменитому філософському діалозі "Наркісс" Сковорода розвивав навіть тезу про два серця: зовнішній ("тілесний", "мирський", Сковорода також називає його "попелястим серцем") і внутрішній, що дозволяє через "випробування" розкрити в собі образ Божий і таким чином "пізнати себе".

Читайте також: Кубанська народна республіка: як РФ привласнила українські землі і замордувала 15 млн українців

Головний компас для руху вперед — це Бог у серці. "Що компас у кораблі, то Бог у людині. Компасна в серці корабельному стріла є таємна мова, закон, глава, око і царство корабельне. Біблія теж називається стрілою, як накреслена тінь вічного закону і тьма Божа".

Ось основні постулати його філософії — вони досить зрозумілі. І він виразно продемонстрував суть свого вчення на малюнку, який ми бачимо на 500-гривенній купюрі.

Малюнок називається "Нерівна всім рівність". Це метафора: фонтан — Бог, люди — посудини. Філософ так пояснив сенс зображення: "Лються з різних трубок різні струмені в різні посудини, що довкола фонтану стоять. Менша посудина менше має, але в тому дорівнює більшій, що дорівнює повній. І що дурніше, як рівна рівність, яку дурні в світ ввести дарма замахуються? Куди дурне все те, що гидко блаженній натурі?"

Тобто гроші — не зайве, але малюнок на банкноті дещо про інше: скільки візьмеш божественної мудрості — все твоє: води ллється зверху однаково, але ти сам надаєш найбільш об'ємну форму своїй посудині.

Після Канта і Гегеля європейська думка все більше йшла в натурфілософію, а Сковорода наостанок залишив такий заповіт — "Світ ловив мене, але не спіймав", — маючи на увазі, що мирське, суєтне не могло захопити його в сіті, обдурити зовнішнім блиском, а приваблювало лише позачасове — духовне — і є справжнє багатство.

Відновити музей

Є дуже детальний портрет Сковороди. "Одягався він пристойно, але просто; їжу мав, що складалася з трав, плодів і молочних приправ, споживав її ввечері, після заходу сонця; м’яса та риби не їв не через марновірство, а із своєї внутрішньої потреби; для сну виділяв свого часу не більше чотирьох годин на добу; вставав до зорі і, коли дозволяла погода, завжди ходив пішки за місто прогулюватися на чисте повітря і в сади; завжди веселий, бадьорий, легкий, рухливий, стриманий, цнотливий, всім задоволений, добродушний, принижений перед усіма, охочий до слова, де не змушений говорити, із усього виводив мораль, шанобливий до будь-якого стану людей, відвідував хворих, утішав печальних, ділив останнє з неімущими, вибирав і любив друзів за їхнє серце, мав побожність без марновірства, вченість без зазнайства, поводження без лестощів", — так описував філософа М. І. Коваленський у книзі "Спосіб життя Сковороди в Харкові" (1795).

У селі Сковородинівка під Харковом видатний український філософ часто гостював у садибі свого учня Андрія Ковалевського. Там же, передчуваючи швидку смерть, у віці 72 років він власноруч викопав собі могилу, викупався, вдягнув чистий одяг і помер. Таке передчуття зазвичай мають святі старці.

Читайте також: Російська політика розорення України за 100 років не змінилася: розвідка розсекретила документ

Похований неподалік улюбленого дуба. На місці упокою Сковороди, як він і заповідав, немає хреста, тільки величезний камінь із написом: "Світ ловив мене, але не спіймав".

Нагадаємо, що 7 травня 2022 року російські окупанти знищили ракетним ударом Національний літературно-меморіальний музей Григорія Сковороди — він згорів. Для його відновлення потрібно понад 112 мільйонів гривень. Сьогодні вже йде збір коштів.

12 жовтня Кабінет Міністрів ухвалив рішення, що, попри війну в Україні, на державному рівні відзначатимуть 300-річчя від дня народження Григорія Сковороди: відбудуться урочистості, тематичні виставки, круглі столи, бесіди, семінари, літературні читання та екскурсії, присвячені великому філософу.

Його справа та вчення живуть.

Підписуйся на сторінки UAINFO FacebookTelegramTwitterYouTube

 

UAINFO


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі


Правила коментування ! »  
Комментарии для сайта Cackle

Новини