Російський Генштаб почав широко використовувати практику, яку ще застосовували комуністичний диктатор Йосип Сталін та маршал Жуков під час Другої світової війни. Вони ніколи не берегли життя радянських воїнів і мирного населення в боях з німецьким Вермахтом. Тому СРСР має найбільші втрати особового складу та цивільного населення в порівнянні з іншими арміями та країнами під час Другої світової війни. Наприклад, восени 1943 року маршал Жуков під час форсування Дніпра втратив 1 мільйон радянських солдатів, переважно українців. Коли радянська армія повернула східну та центральну частину України після тимчасової нацистської окупації, Москва провела тотальну мобілізацію всіх чоловіків цієї частини України. А оскільки вони більше двох років жили під німецькою владою, то для кремлівського керівництва вони були дуже підозрілими особами. Тоді маршал Жуков наказав своїм генералам не щадити життя новомобілізованих українців. Дніпро почервонів від української крові та цинічного ставлення до рядового солдата радянського генералітета.

Про це у своєму блозі пише історик Олександр Левченко, інформує UAINFO.org.

Кремль забув, як влітку-восени 1941 року йому прийшлося втратити всю українську територію через погану координацію та управління Червоною армією. Тоді радянські генерали програли всі великі битви і майже два мільйони червоноармійців потрапили в німецький полон. Одна з причин полягала в тому, що перед війною Сталін, який був параноїк щодо можливої ​​змови проти нього, репресував 90% усього старшого начальницького військового складу. Більшість радянських генералів були розстріляні або ув'язнені в 1939-40 роках.