З лютого 2022 мистецтво української фотографії зазнало великих змін. У зв’язку з війною, розв’язаною Російською Федерацією, колапсувала галузь весільної, ділової, корпоративної та сімейної фотозйомки. Зате набув суспільного попиту і на сторінках усіх видань України жанр фронтової фотографії.

Про це для  UAINFO.org пише журналіст Сергій Меркулов.

Військовий фотограф Олексій Бобовніков дослідив специфіку цього нового для багатьох співвітчизників жанру. На його думку, опір України російській агресії сьогодні увіковічують на цифрові та плівкові фотоапарати сотні фахівців. Це працівники прес-служб, військові й цивільні фотографи, представники преси. Ще кілька років тому фронтова фотографія вважалася у нашій державі досить екзотичною. Чимало українців сприймали конфлікти в Криму й на Донбасі як локальні, а фотозвіти з військових навчань та миротворчих місій рідко знаходили широкого глядача. Але зараз перебіг війни за нашу державу набув актуальності у кожній сім’ї та оселі України, і зацікавив численних представників іноземних ЗМІ.

За словами Олексія Бобовнікова, фронтова фотографія зробилася масовою: «реальність така, що відкрий вікно – і долучайся». Олексій наголошує, що воєнна галузь документалістики потребує особливих знань та вмінь, і радить їх набути.

Зокрема в умовах, наближених до бойових, фотограф має знати правила надання першої медичної допомоги. Окрім того, йому доводиться носити на собі вантажі до 15 кілограмів і більші. Це знімальне обладнання, освітлювальні прилади, ноутбук, спальний мішок, карімат, запас води та їжі, аптечка, бронежилет і каска.

Олексій Бобовніков зауважує, що зібрати «набір для виживання» фотографа йому допомагає туристичний досвід.

«Якщо ви в поході та доводиться швидко рухатися, то має значення кожен кілограм, адже вага спального мішка чи накидки схожої якості може різнитися в рази. А ще не варто наївно купуватися на рекламу нових доморощених брендів, створених начебто «для забезпечення ЗСУ». Адже були випадки, коли боєць купує «професійні тактичні кросівки», які не фіксують гомілкостоповий суглоб, стрибає в окоп і отримує травму».     

Одяг фронтового фотографа має бути цивільним, аби його не прийняли за комбатанта. «Жодного камуфляжу, щоб вас не переплутали із солдатом поруч і не вицілювали навмисно, обов’язково написи «Press» на грудях, спині й шоломі»,  - радить О.Бобовніков і зітхає: «На жаль,  армія Російської Федерації часто не дотримується міжнародних правил та домовленостей».

На фронті потрібні навички репортажної, предметної та портретної фотографії, оскільки «жива історія нашої країни кується сьогодні. Ми маємо честь залишити в пам’яті поколінь обличчя потужних людей і самовідданих патріотів, які виборюють свободу нашої багатонаціональної держави».  У цьому, зазначає Олексій Бобовніков, фотографу допомагає знання людської психології та його відчуття порядності: «Поділися фотографією з бійцем, нехай надішле її своїм рідним, це їх утішить: ось він живий та здоровий».

«Якщо не знаєш чи можна фотографувати, краще перепитай», - радить колегам Олексій. – «Ось, наприклад, задача: є ряд підрозділів, які виконують секретні завдання. Обличчя «світити» не можна, а фоторепортаж чи відеопередачу зроби. Отут приходить на допомогу творчий підхід: позич бійцю маску для обличчя, або фотографуй деталі: руки, предмети, користуйся широкою діафрагмою аби розмити фон і не викрити ворогу локацію. Можна створити фотооповідання без розголошення таємниць. Шукай потрібну точку зйомки. Думай.

Якщо перед об’єктивом поранений, непритомний боєць, то не обов’язково фотографувати його обличчя. Можна зосередити увагу на деталях одягу, пов’язках, позі. Бо образ людини, яка мучиться і страждає, не принесе їй та її родичам задоволення, а тобі Пулітцерівської премії. Світ обійдеться без такого знімку, а ти проявиш людяність. Етика фотографа, як і етика журналістської творчості формує світ навколо нас, допомагає зберігати гідність та людські життя.

Чи буває фотографу страшно? Не бояться лише мерці. Найнеприємніше перебувати під обстрілом артилерії, коли щулишся в укритті, де тебе застало, і розумієш що од тебе, в принципі, нічого не залежить.

Коли працює українська артилерія, можна витратити пів-дня, аби художньо сфотографувати мить спалаху чи виліт снаряду з гармати, так щоб знімок набув повноти яскравості й контрастів, бо серійна зйомка в цьому не завжди допомагає, потрібна удача.

Мобільний телефон? – Він теж робить фотографії. Будь-який знімальний інструмент – хоч сучасна камера хоч смартфон будуть доречними в потрібний час у вмілих руках.

Що військові фотографи робитимуть після Перемоги? – Армія цікава річ, у ній завжди вирують події навіть у мирний час. Окрім того пам’ятаємо, що військо України користується високим авторитетом у світі та набуло великого бойового досвіду, тому майбутні миротворчі місії ХХІ сторіччя і міжнародні навчання без нас не обійдуться».

Ознайомитися з порадами Олексія Бобовнікова про вибір обладнання, техніку зйомки й обробки фотознімків, та про кар’єру військового фотографа запрошує відеоблог «PRO фотографію українською»:  

PS. Шановні колеги! Насправді заголовок мав бути «В Україні – бум фронтової фотографії», саме це явище розгорнулося зараз. Такого розквіту цього жанру в нашій історії не було ніколи. Але слова «бум» та «розквіт», здалося, не ліпляться до трагічних подій у багатостраждальній Батьківщині, вони тяжіють до весільної фотозйомки. Чи може, я помиляюся? Зичу вам добра та гараздів.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube