Археологи дослідили місце паломництва ранніх християн, яке ті вважали гробницею жінки, яка була при народженні Ісуса. Але чи існувала ця повитуха насправді — велике питання.

Фахівці Ізраїльського управління старовини завершили розкопки так званої гробниці Соломії — печери, яка знаходиться недалеко від стародавнього міста Лахіш, приблизно за 50 кілометрів від Єрусалиму. Знайшли її мародери ще 40 років тому. А у 1984 році почалися розкопки, інформує UAINFO.org.

Дві тисячі з гаком років тому ця печера була усипальницею багатої єврейської родини. Вона складається з окремих камер, у стінах яких вирубані похоронні ніші. Швидше за все, усипальницю грабували ще в давнину, оскільки оссуарії (кам'яні ящики) розбиті, всі кістяки потривожені, скинуті зі своїх місць.

Стіни та підлоги прикрашені символічним різьбленням у вигляді розеток, гранатів та ваз. Крім того, у передній частині печери виділена ділянка площею 350 метрів, оточена кам'яними стінами, які теж рясно прикрашені, а підлога вкрита мозаїкою.

Археологи вважають, що це гробниця сім'ї, що мала високий статус у період Другого Храму (516-70 роки до нашої ери). Тобто знахідка цікава, але не найрідкісніша. Проте цього року дослідники виявили окрім давньоєврейських поховань явні сліди присутності людей ранньовізантійського періоду — приблизно V століття і далі.

Саме тоді печеру починають відвідувати християнські паломники. Археологи знайшли у гробниці сотні глиняних олійних ламп, які традиційно пов'язують із пілігримами.

Крім того, на стінах печери залишились написи, вирізані віруючими. Судячи з них, до печери приходили люди з Візантії, Сирії, Каппадокії. Деякі написи зроблено арабською, але загалом грецькою.

Що ж привернуло християнських паломників до усипальниці багатих євреїв? Судячи з написів, вони вважали цю печеру місцем, де похована Соломія — повитуха, яка була при народженні Христа. Сьогодні Соломія практично невідома західним християнам, але вона шанувалася ранніми християнами та зображена як повитуха Ісуса на багатьох православних іконах.

Проблема в тому, що історія про повитуху Соломію розповідається в Євангелії від Якова. А це Євангеліє — апокриф, тобто його справжність викликає сумніви, і воно не фігурує у Новому Завіті. Взагалі апокрифи набули великого поширення саме в ранньовізантійський період.

У цей час з'являється дуже багато різних сект. У деяких із них християнство впізнати вже досить важко: їхні вчення більше скидаються на маніхейство. Але навіть якщо внутрішня релігійна концепція сект уникала первісних християнських ідей, зовнішні релігійні ознаки переважно залишалися християнськими. Лідери сект хотіли мати своє Святе Письмо: так почали з'являтися апокрифи, автори яких (реальні, а не апостоли, яким це приписували) обіцяли розповісти читачеві, як усе було насправді.

В Євангелії від Якова сказано, що Соломія була помічницею іншої, безіменної повитухи, яку запросили, щоб вона прийняла пологи у Марії. Але коли головній повитусі сказали про те, що народжуватиме незаймана, вона засумнівалася в цій інформації, за що негайно поплатилася — її рука засохла. Довелося її обов'язки виконувати Соломії, яка в цноті матері Христа не сумнівалася. Втім, все закінчилося добре: рука у повитухи зцілилася після того, як вона доторкнулася до колиски народженої дитини.

«Соломія — дуже загадкова постать, — йдеться у заяві дослідників. — Культ Соломії безперечно християнський, він належить до ширшого явища, коли ранні християнські паломники стикалися з іудейськими місцями та освячували їх на свій лад».

Іншими словами, християни приходили до стародавніх іудейських гробниць і вписували їх у свою релігію. Найпростіше це зробити, оголосивши, що саме тут похований якийсь святий або просто герой одного з апокрифів.

Археологи припускають, що ім'я «Соломія» могло бути висічене на одному з оссуаріїв. Хтось із ранніх християн, знайомих з Євангелієм від Якова, міг побачити це і повідомити іншим, що знайшов могилу повитухи, яка тримала в руках немовля Христа. Для забезпечення потоку прочан такої інформації було цілком достатньо.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube