Ініціатива Москви про "різдвяне перемир’я" – це спроба змінити правила гри у триваючій російській війні проти України. І вона не остання

Ініціатива Москви про «різдвяне перемир’я» навряд чи є епізодом чи християнським жестом доброї волі та відкритості з боку кремлівського диктатора. Радше, йдеться про спробу змінити правила гри у триваючій російській війні проти України. Дозволимо собі стверджувати, що ця спроба останньою не буде. І ось чому, пояснює у своєму блозі голова ГО "Центр нових рішень", Надзвичайний та Повноважний Посол, дипломатичний радник Президента України (2015−2019) Костянтин Єлісєєв, інформує UAINFO.org.

По-перше: російська окупаційна армія безпорадно програє на фронтах в Україні. Нові західні зобов’язання щодо зброї для нашої держави, про що буде оголошено вже під час наступної зустрічі у форматі Рамштайн цього місяця, роблять перспективу військового протистояння для Путіна цілком очевидною. Перемоги не буде, а сором програшу невпинно наближається. Оголошення перемир’я — це визнання.

Читайте також: Цинічна пастка: в ОП відреагували на заклик РПЦ до "різдвяного перемир’я" 

По-друге: за час своєї неспровокованої та злочинної війни Кремль сповна відчув наслідки ізоляції в світі. Кількість друзів Путіна наближається до нуля. Та й тих, кого можна назвати партнерами, тепер в Москві рахують по пальцях однієї руки. Північна Корея та Іран, де збирає хоч якусь допомогу російський диктатор, яскраве свідчення самотності Росії у світі. І хоча так, ще можна говорити про окремі країни віддалених регіонів як Африки чи Латинської Америки, важливішою є тенденція. І тенденція ця йде до звуження ролі Росії на міжнародній арені. Заяви Москви про те, що витіснити РФ з, наприклад, близькосхідного врегулювання не вдасться – саме про це.

По-третє: окрім розв’язаної війни проти України та всього колективного Заходу Путін ще вмудрився розв’язати і війну всередині самої Росії. Своєрідний другий фронт, на який, цілком очевидно, путінський режим не розраховував ще 24 лютого 2022. Якою б закритою не була Росія, і як би не контролювали потоки інформації, путінська війна в Україні увійшла не лише в кожне російське місто і селище, але й в кожну російську родину. В іншому разі не було б лавиноподібного бігства тисяч росіян з країни на фоні часткової мобілізації, численних випадків здачі у полон чи появи руху партизанського спротиву всередині самої Росії.

Читайте також: Є висока ймовірність підриву храмів на окупованих територіях під час "різдвяного перемир’я" – InformNapalm

По-четверте: путінський режим втрачає джерела стримування внутрішньої єдності, а отже і керованості. Цілком очевидно, що пробуксовують і фейкова денацифікація України, і вигадана російською пропагандою ідея вітчизняної війни, і навʼязуваний суспільству наратив про війну проти всього колективного Заходу. Щоб всі ці штучні ідеї почали наповнюватися змістом, Кремлю потрібен «запальник», який би був здатен створити ланцюгову реакцію та додати легітимності діям Росії.

По-пʼяте: «запальник» Путіну потрібен і для зовнішньої аудиторії, де останні залишки міжнародної рукопожатості невпинно розповзаються від набутої за останній рік токсичності Росії.

І саме в цей момент Путін оголошує про одностороннє «різдвяне перемир’я», цілячись у Росії в тих, хто сумнівається в справедливості цієї війни Путіна. Та тих за межами Росії, хто не глибоко в матеріалі та готовий купитися на її імідж як такої, що насправді готова до перемовин з Україною. Це добре продумана пастка як для України, так і для західних союзників.

Згода на неї — це початок гри за кремлівськими правилами та сценарієм. Путінський режим покаже, що володіє стратегічною ініціативою та в подальшому використовуватиме цей прецедент за першої ліпшої нагоди. У будь-якому разі російська пропаганда намагатиметься виставити Київ недоговороздатним, підступним та агресивним. Це і є ключова проблема, яку слід вирішувати.

Наступного тижня планується засідання Ради Безпеки ООН для розгляду українського питання. Не виключено, що під це засідання Путін і виходить у світ із своєю версією «поцілунку Юди». Завдання вітчизняної дипломатії роз’яснити найвищий рівень підступності і цинізму Москви (не переконаним, а тим, хто готовий «почути Путіна»), від якої годі чекати християнських жестів і справжньої готовності до миру.