Зірка засновника російської приватної військової компанії "Вагнер" Євгена Пригожина почала закочуватися у РФ через кілька місяців очевидного підйому після того, як він не зміг виконати обіцянки "захопити Бахмут" власними силами. Диктатор Володимир Путін вирішив не покладатися на нього та його найманців, і натомість знову довірився Герасимову, Шойгу та звичайним російським військовим.

Він розпочав "особливу" гру з ватажком "вагнерівців", вдавшись до ротацій у військовому командуванні. На це й те, які загрози існують від таких дій Кремля для України вказали аналітики американського Інституту вивчення війни (Institute for the Study of War, ISW), пише Обозреватель, інформує UAINFO.org. 

На їхню думку, кремлівський лідер, ймовірно, звернувся до Пригожина та його союзника генерала армії Сергія Суровікіна з проханням продовжити зусилля щодо зміцнення позицій, а також "зламати волю України" та її західних прихильників продовжувати війну після того, як звичайні російські ЗС зазнали катастрофічних невдач на фронті.

Однак і спроби Пригожина захопити Бахмут завершилися кульмінацією, а ракетна кампанія Суровікіна призвела лише до заподіяння страждань українському цивільному населенню і витрати більшої частини російських запасів високоточних ракет.

Експерти зазначають, що Пригожин начебто вирішив у цей період, що його зірка справді сходить і він може кинути виклик новопризначеному командувачу окупантами генералу Валерію Герасимову та навіть главі міноборони Сергію Шойгу за першість у російській військовій справі. Але тепер ці сподівання здаються ілюзорними.

Ймовірно, Путін вирішив не покладатися на засновника "Вагнера" та його нерегулярні сили, а натомість знову довірився Герасимову, Шойгу та звичайним російським військовим. Так, на початку грудня він розпочав рецентралізацію управління військовими діями у віденні міністерства оборони РФ. Спершу він передав Герасимову загальне командування об'єднаним угрупуванням військ в Україні, підпорядкувавши Суровікіна Герасимову разом із двома іншими заступниками. А пізніше міноборони РФ оголосило про масштабні реформи щодо розширення та відтворення збройних сил.

Українська розвідка та деякі кремлівські чиновники також повідомили, що Путін готується розпочати другу хвилю мобілізації резервів для розширення ЗС РФ, а міноборони Росії намагається підвищити професіоналізм своїх звичайних збройних сил та перевірити їхню ефективність.

"Такі реформи та призначення знаменують собою значний поворот у зусиллях Кремля щодо відтворення своїх звичайних збройних сил та зниження уваги до короткострокових заходів щодо пом'якшення наслідків, таких як використання нерегулярних формувань на передовій", – вважають у ISW.

Зазначається, що рішення Путіна зосередитися на звичайних російських силах і покладатися на них маргіналізує ПВК "Вагнера" та фракцію силовиків, які, все ж таки, продовжують робити свій внесок у військові дії Росії проти України.

Також диктатор намагається відновити авторитет і репутацію міноборони РФ, які сильно постраждали через невдачі в 2022 році та протягом багатьох місяців зазнавали нападок із боку російського угруповання силовиків.

"Поворот Путіна став найбільш очевидним, коли він демонстративно не повірив Пригожину та його "вагнерівцям" у захопленні Соледара під час інтерв'ю федеральному телебаченню 15 січня. Пригожин та його союзники якийсь час боролися за те, щоб привласнити собі заслуги у завоюванні Бахмута та захопленні Соледара, що зробило рішення Путіна відмовитися від визнання міноборони РФ "Вагнера" великою поразкою Пригожина", – підкреслили аналітики.

Вони припустили, що той, можливо, відчув загрозу піднесення Пригожина та його нетактовного самоствердження. Хоча на початку війни він, ймовірно, звернувся до нерегулярних сил свого "кухаря", щоб пережити період, який ішов за кульмінацією російських звичайних збройних сил після безрозсудної та дорогої спроби захопити Сєвєродонецьк і Лисичанськ.

"Наступ Росії на Сєвєродонецьк і Лисичанськ, що послідував за невдалим наступом Росії на Київ і кривавою битвою за Маріуполь, виснажила більшу частину її наступальної бойової могутності на Донбасі та півдні України. Російські війська дорого заплатили за захоплення двох великих міст Луганської області, що залишилися, і зіткнулися зі значною нестачею військ, що спонукало Путіна розпочати кампанії з набору добровольців по всій країні. І він дозволив Пригожину розширити свої сили за рахунок ув'язнених, щоб пом'якшити нестачу кадрів та зберегти імпульс на деяких обраних фронтах нетрадиційними засобами", – пояснили експерти.

Водночас Пригожин, ймовірно, уявляв, що його зусилля в Україні продовжать приносити йому військову та політичну владу в Росії. Проте інтенсифікація битви за Бахмут у грудні та її подальша кульмінація можуть свідчити про те, що він намагався і не зміг затьмарити МО РФ до початку 2023 року.

В ISW переконані, що Поворот Путіна до Пригожина має як позитивні, так і негативні наслідки для воєнної кампанії Росії проти України. Зараз він маргіналізується і дистанціюється від групи найманців, які важко піддаються контролю, складаються переважно з недисциплінованих ув'язнених, якими командують найжорстокішим чином. Але Пригожин, найімовірніше, продовжить критикувати міноборони РФ і Кремль і, можливо, навіть спробує налаштувати проти Путіна провоєнну націоналістичну фракцію. Хоча це матиме меншу вагу, якщо диктатор зможе переконати її в тому, що він, як і раніше, "прихильний до свого початкового уявлення про перемогу" і має намір добиватися її більш традиційними засобами.

"Маргіналізація таких людей, як Пригожин, – це добре. Ніколи не буває нормально, щоб такі люди, як Пригожин, були в центрі влади, тому будь-які ознаки того, що він відступає від влади, позитивні. Пригожин ще не пішов і навряд чи назавжди покине путінське оточення, і він може піднятися знову, якщо Герасимов і його поплічники знову підведуть Путіна. Але нині він, мабуть, стає все більш виснаженою силою в кремлівських колах, і це добре", – вказали аналітики ISW.

Водночас наголосили, що викликає тривогу нині відродження професійних російських військових. Пригожин ніколи не міг би створити потужний і стійкий національний військовий апарат. Поки Путін схвалював його нестандартний підхід до продовження війни, він відтягував той день, коли Росія зможе відновити потужну звичайну армію.

"Його повернення до Герасимова та регулярного порядку, ймовірно, повернуло Росію на шлях відновлення її збройних сил. НАТО вчинило б правильно, якби прийняло до уваги цей розвиток як питання своєї власної безпеки в майбутньому, а не те, що воно могло б передвіщати Україні", – пояснили в Інституті вивчення війни".

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube